ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2004 Справа N 9/215-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді, (доповідача у справі),
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 02.12.2003 р.
у справі № Х3
господарського суду Вінницької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
до Державної податкової інспекції у
м. Н-ську
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
за участю представників від:
позивача - присутній,
відповідача - не з'явились ;
Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.06.2003
(суддя А.А.А.) в позові відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.
12.2003 (головуючого - судді М.М.М., суддів: Б.Б.Б., В.В.В.)
рішення господарського суду Вінницької області від 25.06.2003 у
зазначеній справі залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "ХХХ"
подало касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського
суду Вінницької області та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги ВАТ "ХХХ" щодо визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 13.01.2003 № 00000011800/0.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ВАТ "ХХХ" посилається на
неправильне застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права з підстав, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши представника позивача, перевіривши повноту встановлених
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні
місцевого господарського суду та постанові апеляційного суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України,
ВСТАНОВИЛА:
На підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у м.
Н-ську від 09.01.2003 № 85/15-64 перевірки розрахунків суми
земельного податку ВАТ "ХХХ" з питання дотримання податкового
законодавства при обчислені земельного податку за період 2000-2002
р.р. виявлено заниження суми сплати земельного податку за 2000 рік
та донараховано 15 459, 32 грн., що сталося внаслідок допущення
методологічної помилки у поданій платником декларації, а саме,
невірне застосування ставки оподаткування.
За результатами перевірки, ДПІ у м. Н-ську прийнято податкове
повідомлення-рішення від 13.01.2003 № 00000011800/0 щодо
визначення податкового зобов'язання - земельного податку з
юридичних осіб - загальною сумою 16 232, 29 грн. (15 459, 32 грн.
- основний платіж; 772, 97 грн. - штрафна (фінансова) санкція).
Апеляційний господарський суд, підтримуючи судове рішення
місцевого господарського суду про відмову в позові, дійшов
висновку, що відповідачем правомірно визначено позивачу податкове
зобов'язання по земельному податку за 2000 р., оскільки ВАТ "ХХХ"
після одержання листа Управління містобудування архітектури
Н-ської міської ради № 01-376 від 29.03.2001 щодо допущеної
помилки у визначені функціонального коефіцієнту повинно було
провести перерахування земельного податку за 2000 рік, але цього
не зробило.
Судова колегія, оцінивши матеріали справи, та здійснивши правову
оцінку процесуальних документів, прийнятих судом першої інстанції
та судом апеляційної інстанції, приходить до висновку, що є
підстави для їх скасування.
Згідно з ст. 5 Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
об'єктом плати за землю є
земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у
власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки,
земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Статтею 13 Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що підставою для
нарахування земельного податку є дані державного земельного
кадастру.
У відповідності з ст. 14 Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
юридичні особи
самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку,
визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною
податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1
лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом
України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом
Міністрів України (ст. 23 Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
).
При перевірці правильності нарахування плати за землю органи
державної податкової служби повинні використовувати відомості про
вартість земельних ділянок, що надаються відповідними органами
Державного комітету України по земельних ресурсах.
Так, розрахунки по платі за землю та обчислення розміру податку за
землю у 2000 році позивач здійснював на підставі реєстраційної
картки № 891 від 07.06.1999 кадастрового обліку юридичних осіб, що
користуються земельними ділянками у м. Н-ську.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідально до листа
Управління містобудування архітектури Н-ської міської ради №
01-376 від 29.03.2001 позивача проінформовано про те, що при
видачі реєстраційної картки кадастрового обліку юридичних осіб, що
користуються земельними ділянками у м. Н-ську № 891 на земельну
ділянку за адресою позивача допущена помилка у визначені
функціонального коефіцієнту, у зв'язку з чим грошова оцінка 1
м.кв. землі, без врахування коефіцієнтів індексації за 1999 та
2000 роки, становить 325, 28 грн..
Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону
України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, за винятком випадків, визначених
підпунктом 15.1.2 цього пункту ( 2181-14 ) (2181-14)
, податковий орган має
право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника
податків у випадках, визначених цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, не
пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем
граничного строку подання податкової декларації, а у разі якщо
така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її
фактичного подання.
Відповідно до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
платник податків, який не подає податкову декларацію у строки,
визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке
неподання або затримку.
Згідно з пунктом 19.1 статті 19 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, зазначені норми цього
Закону набирають чинності з 1 квітня 2001 року. Згідно з пунктом
19.6 статті 19 ( 2181-14 ) (2181-14)
, закони та інші нормативно-правові акти
діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, відповідно до частини другої статті 11 Закону України
від 18.02.1997 № 77/97-ВР "Про систему оподаткування" ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
(зі змінами та доповненнями), фінансові санкції за наслідками
документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами
державної податкової служби України та іншими уповноваженими
державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених
законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок
або ревізій.
Таким чином, за несвоєчасно подані розрахунки із земельного
податку за 2000, 2001 і 2002 роки платником податків з 1 квітня
2001 року податкові органи нараховують штраф у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке
неподання або затримку.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає вимогам чинного
законодавству, тому підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" від
30.12.2003 № 000368-1539 залишити без задоволення, а постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 02.12.2003 у
справі № Х3 - без змін.