ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2004 Справа N 7/187-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у м.
судовому засіданні касаційну Ужгороді
скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 01.12.2003
у справі № 7/187-2003
господарського суду Закарпатської області
за позовом Спільного малого підприємства "Г"
до відповідачів: Державної податкової інспекції у м.
Ужгороді
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень,
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача
відповідача не з'явились
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.09.2003
позов задоволено: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді № 0002192341/0-
1163/231/13588897/9979 та № 0000241742/0-1170/17- 1/13588897/10050
від 15.07.2003.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
01.12.2003 у справі № 7/187-2003 апеляційна скарга ДПІ у м.
Ужгороді залишена без задоволення, а рішення господарського суду
Закарпатської області від 25.09.2003 - без змін.
ДПІ у м. Ужгороді, звертаючись з касаційною скаргою, просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 01.12.2003 та постановити нове рішення, яким відмовити
позивачу в позові, оскільки, на думку скаржника, при винесені
постанови судом не були враховані всі обставини справи, та
неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: п. 5.1
ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та пп. 7.4.5 п.7.3 та пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, з мотивів
викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
Вищого господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А:
Як вбачається з матеріалів, ДПІ у м. Ужгороді проведено перевірку
та складено акт від 02.07.2003 № 208/23-1/10/13588897 про
результати планової документальної перевірки дотримання вимог
податкового законодавства СМП "Г" код-13588897 за період з
01.04.2000 по -1.04.2003 рр..
На підставі акта прийнято податкові повідомлення-рішення: від
15.07.2003 № 0002192341/0-1163/231/13588897/9979 згідно пп. 7.2.1
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР
) визначено СМП "Г" податкове зобов'язання по податку на додану
вартість в сумі 1 413, 00 грн. (942, 00 грн. - основний платіж та
471, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та від 15.07.2003
№ 0000241742/0-1170/17-1/13588897/10050 згідно пп.4.2.2 ст.4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та ст.ст. 8, 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
визначено СМП "Г"
податкове зобов'язання по прибутковому податку в сумі 8 376, 00
грн. (2 792, 00 грн. - основний платіж та 5 584, 00 грн. - штрафні
(фінансові) санкції).
Звертаючись з позовом до господарського суд, СМП "Г" просить
скасувати податкові повідомлення від 15.07.2003 № 0002192341/0-
1163/231/13588897/9979 на загальну суму 1 413, 00 грн. та
№ 0000241742/0-1170/17-1/13588897/10050 на загальну суму 8 375, 00
грн. та визнати звинувачення у порушені ст. 14 Декрету кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
такими, що не відповідають дійсності.
Враховуючи, що відповідно ст. 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначено загальну підвідомчість справ
господарським судам, та не передбачено розгляд скарг про
скасування податкових повідомлень рішень, судовими інстанціями не
надано належної правової оцінки дійсним вимогам позивача та не
вирішено питання правомірності звернення позивача із зазначеним
позовом до господарського суду.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що
рішення господарського суду Закарпатської області та постанова
Львівського апеляційного господарського суду не відповідають
вимогам діючого законодавства.
Судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної
оцінки обставинам у справі, у сукупності та відповідності нормам
матеріального і процесуального права, що стало підставою для
ухвалення незаконних рішення та постанови, не враховано суперечна
правова позиція позивача, дійсність його вимог.
Викладене дає підстави для скасування рішення і постанови та
направлення справи на новий розгляд у суд першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене,
більш ретельно з'ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача,
дослідити рішення щодо списання та розстрочення податкового боргу,
визначитись з сумами, які підлягають списанню та розстроченню.
Окрім того, дослідити питання підвідомчості у відповідності зі
ст.12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи і
вирішення спору по суті, та прийняти на підставі чинного
законодавства нове рішення або ухвалу.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
Закарпатської області від 22.12.2003 № 20724/9/10 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від
25.09.2003 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 01.12.2003, а справу № 7/187-2003 передати на новий
розгляд до господарського суду Закарпатської області.