Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

суддів

розглянув касаційну суб'єкта підприємницької діяльності Б-ко

скаргу А.І.

на ухвалу від 21.11.2003

Одеського апеляційного господарського суду

у справі № 23-3/42-03-1224

господарського суду Одеської області

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності Б-ко А.І.

до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі м.

Одеси управління Державного казначейства в Одеській області

про стягнення 15000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача

від відповідачів не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2003 на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України (1798-12) апеляційну скаргу суб'єкту підприємницької діяльності Б-ко А.І. повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою, суб'єкт підприємницької діяльності Б-ко А.І. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення Конституції України (254к/96-ВР) та офіційному роз'ясненню Конституційного суду України ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) .

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Виносячи оскаржувану ухвалу, апеляційний господарський суд виходив з того, що чинне законодавство не передбачає можливості оскарження ухвали, якою судом поновлено провадження та призначена дата подальшого розгляду справи.

Вказаний висновок слід визнати обґрунтованим, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зокрема, такий випадок встановлений ч. 1 ст. 106 ГПК України (1798-12) , відповідно до положень якої ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.10.2003 р., яка була оскаржена позивачем в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 79 ГПК України (1798-12) поновлено провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення і призначено справу до розгляду та здійснено дії по підготовці справи до розгляду.

Оскарження вказаної ухвали в апеляційному порядку Господарським процесуальним кодексом не передбачено, а тому апеляційна скарга на таку ухвалу не може бути прийнята до розгляду, про що правильно вказано апеляційним господарським судом.

Разом з тим, дійшовши вірного висновку про відмову в прийнятті апеляційної скарги, апеляційний господарський суд помилково повернув її в порядку п. 4 ст. 97 ГПК України (1798-12) .

Проте неправильне застосування вказаної норми процесуального права не впливає на законність і обґрунтованість ухвали в цілому, а відповідно до ч. 1 ст. 111-10, ч. 2 ст. 111-13 ГПК України (1798-12) є підставою для її зміни.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності Б-ко А.І. задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2003 р. у справі № 23-3/42-03-1224 змінити, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:

"В прийнятті апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності Б-ко А.І. відмовити."

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Справу № 23-3/42-03-1224 скерувати до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.