ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2004 Справа N 20/346-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.- головуюча,
Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
від позивача – Пулькін Ю.П. дов. від 11.02.04 № 19-ю;
Трембач А.П. дов. від 11.02.04 № 15
від відповідача – не з’явився
розглянувши матеріали Золочівської районної споживспілки
касаційної скарги
на постанову від 30.10.03
Харківського апеляційного господарського
суду
у справі № 20/396-03
господарського суду Харківської області
за позовом Золочівської районної споживспілки
до Золочівської селищної ради
про визнання недійсним рішення УІІІ сесії ХХІV скликання
Золочівської селищної ради від 14.05.03
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.03 у
справі № 20/346 Золочівській райспоживспілці смт.Золочів в
позові відмовлено з підстав недоведеності права власності на
майно, відносно якого приймалося оскаржуване нею рішення
Золочівської селищної ради; відсутності у виконкому Золочівської
селищної ради повноважень щодо прийняття рішень по відношенню до
майна, яке не є комунальною власністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
30.10.03 рішення господарського суду залишено без зміни з тих же
підстав.
У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення та
постанову зазначених судових інстанцій та задовольнити його
позов з підстав, які викладені у скарзі.
Скаржник зазначає, що, на його погляд, суд помилково прийшов до
висновку про порушення ним ст. 30 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
та ст.ст. 10,18 Закону України “Про споживчу
кооперацію” ( 2265-12 ) (2265-12)
при оформленні права власності на майно
Золочівського районного споживчого товариства як
реорганізованого підприємства (докладніше у скарзі).
У додатково заявленому клопотанні від 30.01.04 № 17-10 позивач у
справі аргументує вимоги поданої касаційної скарги також
скасуванням Золочівською селищною радою своїх попередніх рішень,
законність яких є предметом розгляду у даній справі (рішення
сесії Золочівської селищної ради від 26.01.04).
Позивачем також заявлено клопотання від 30.01.04 № 26 про
скасування рішення та постанови судових інстанцій із зазначених
у клопотанні причин.
Відзив Золочівської селищної ради на касаційну скаргу касаційною
інстанцією до уваги не приймається, оскільки підписаний особою,
повноваження якої, за повідомленням відповідача, припинено.
Судова колегія. розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з
наступного.
Відповідно до п. 15 ст. 26 Закону України “Про місцеве
самоврядування” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
від 21.05.97 № 280/97-ВР
Золочівська селищна рада правомочна скасувати рішення виконкому
цієї ради через їх невідповідність вимогам чинного
законодавства.
Виконкомом Золочівської селищної ради було прийнято рішення № 34
вўд 13.03.01 “Про оформлення права власності” на магазини та
контору на ім’я Золочівської районної спілки споживчих
товариств”; рішення № 155 від 21.08.02 про розгляд протесту
прокурора району на рішення виконкому Золочівської селищної ради
№ 34 від 13.03.01.
Судовими інстанціями встановлено і це підтверджується
матеріалами справи, що підставою для скасування зазначених
рішень виконкому Золочівською селищною радою шляхом прийняття
рішень, які оскаржуються позивачем, було порушення норм
матеріального права.
Суть цих порушень полягає в наступному.
Згідно ст. 18 Закону України “Про споживчу кооперацію”
( 2265-12 ) (2265-12)
від 10.04.92 № 2265-ХІІ (з подальшими змінами і
доповненнями) реорганізація споживчого товариства (злиття,
приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться за
рішенням загальних зборів його членів (надалі – Закон).
Ця ж вимога закріплена і в ст. 30 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
, яка передбачає перехід права власності лише за
рішенням власника, а колективної власності – за рішенням
загальних зборів власників.
Чинне законодавство не передбачає будь-яких винятків із
зазначених правил.
Фактично передача майна від Золочівського споживчого товариства
на баланс Золочівської райспоживспілки відбулася на підставі
рішення конференції пайовиків споживчої кооперації Золочівського
району від 01.03.2000 та актів приймання-передачі від 03.03.2000
та 05.05.2000 (а.с. 13,17,18).
Відповідно з п. 3 ст. 8 Закону конференція – це вищий орган
управління спілки споживчих товариств.
Відповідно до чинного законодавства він не наділений
повноваженнями щодо розпорядження майном споживчих товариств, що
входять до її складу.
Акт приймання-передачі на баланс основних фондів не носить
нормативного характеру, не породжує будь-яких правових
наслідків, а є лише формою фіксації певних дій.
Знаходження майна Золочівського споживчого товариства на балансі
Золочівської райспоживспілки не породжує виникнення у нього
права власності на це майно, оскільки баланс є формою обліку і
не визначає перебування майна у власності (володінні)
відповідного господарського суб’єкта.
Касаційна інстанція погоджується з висновками судових інстанцій,
оскільки зазначене свідчить про повноту встановлення ними
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права, спростовує доводи касаційної скарги.
Заявлені сторонами клопотання не підлягають задоволенню,
оскільки відповідно до чинного законодавства (п. 10 ст. 59
Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
від 21.05.97 № 280/97-ВР) органи самоврядування не
наділені повноваженнями щодо скасування своїх попередніх рішень
з мотивів їх невідповідності Конституції та законам України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
30.10.03 у справі № 20/346-03 залишити без зміни, а касаційну
скаргу – без задоволення.