ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2004 Справа N 5/170
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В. (доповідач),
Уліцького А.М.,
за участю представників
сторін: від позивача Хацаревич Р.М. дов. від 01.12.03
б/н
від 1-го відповідача Тунік Я.С. дов. від 10.02.04
№ 1270/1010
Гришко Р.Ю.дов. від 10.02.04
№ 1271/1010
від 2-го відповідача не з’явився
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у
касаційної скарги Ленінському районі м. Запоріжжя
на постанову від 30.10.03 Запорізького
апеляційного господарського суду
у справі № 5/170
господарського суду Запорізької області
за позовом ТОВ “Запорізький завод кольорових
сплавів”
до 1) Державної податкової інспекції
у Ленінському районі м. Запоріжжя
2) Відділення державного
казначейства у Ленінському районі
м. Запоріжжя
про стягнення 103389 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.07.03 у
справі № 5/170 позов про стягнення з бюджету заборгованості з
експортного відшкодування ПДВ за березень 2003 року задоволено.
На користь позивача стягнуто 103389 грн. експортного
відшкодування ПДВ за березень 2003 р.
Рішення мотивовано відповідністю вимог позивача п. 7.7.3 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
фактичним підтвердженням вивезення експортованих товарів
належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями згідно
п. 6.2.1.ст. зазначеного Закону.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
30.10.03 вказане рішення залишено без змін з тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі Державна податкова інспекція у
Ленінському районі м. Запоріжжя просить скасувати ухвалені у
справі рішення та постанову як такі, що прийняті з порушенням
норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить прийняту у справі
постанову залишити без змін.
Суть цих порушень скаржник визначає у неврахуванні судом вимог
ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо подання позивачем всіх необхідних документів
для підтвердження належного йому експортного відшкодування. Крім
того скаржник зазначає, що таке відшкодування відповідно до
вимог законодавства можливе лише за наявності висновку ДПІ про
відшкодування податку на додану вартість (докладніше в скарзі).
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку судовими
інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення,
правильність застосування ними норм процесуального і
матеріального права, прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за
межі митної території України (експорт) і подає розрахунок
експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має
право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних
днів з дня подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим
документом), який засвідчує передання права власності на роботи
(послуги), призначені для їх споживання за межами митної
території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого
платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а
при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податків, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для
їх вільного використання на митній території України.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем
були подані до податкового органу відповідні декларації та
розрахунки експортного відшкодування разом з митними
деклараціями оформленими відповідно до вимог п. 1 постанови КМУ
від 01.03.02 № 343 “Про вдосконалення механізму відшкодування
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
операціями з експорту продукції”, тобто з відповідним написом
відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного
органу.
Крім того позивач подав копії платіжних доручень (завіреним
банком реєстром електронних платежів, оскільки позивач
користується системою електронних платежів “клієнт-банк).
Отже, позивачем надані всі необхідні документи для отримання
експортного відшкодування за березень 2003 р. в сумі 103389 грн.
Як зазначається в частині 5 пункту 7.7.3 статті 7 названого
Закону суми, не відшкодовані платнику податку протягом
визначеного у цьому пункті строку, вважається бюджетною
заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент
після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з
позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
На час звернення ТОВ “Запорізький завод кольорових сплавів”
(10.06.03) до суду з позовом про стягнення з бюджету
вищезазначеної суми експортного відшкодування, таке
відшкодування не було проведено, що не заперечується
відповідачем.
Вищевикладене підтверджує повноту дослідження судами першої та
апеляційної інстанції всіх обставин справи та вірне застосування
до них норм матеріального та процесуального права, спростовує
доводи касаційної скарги.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
30.10.03 у справі № 5/170 залишити без зміни, а касаційну скаргу
- без задоволення.