Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши
касаційну скаргу ПП Я.Я.Я
на постанову від ХХ.10.2003 р. Н-ського апеляційного
господарського суду
та на рішення від ХХ.07.2003 р.
у справі № Х3
господарського суду Н-ської області
за позовом Прокурора Ч-кого району м. Н-ська в
інтересах держави в особі ДПІ Ч-кого району
м. Н-ська
до ПП Я.Я.Я.
про стягнення 3740 грн.
за участю представників сторін
від позивача: у засідання не прибули
від відповідача: у засідання не прибули
від прокуратури: у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від ХХ.07.2003 р. господарський суд Н-ської області
(суддя А.А.А.) задовольнив позов прокурора Ч-кого району м. Н-ська
в інтересах держави в особі ДПІ Ч-кого району м. Н-ська до
приватного підприємця Я.Я.Я. про стягнення 3740 грн. штрафних
санкцій за порушення відповідачем п.п. 1, 2, 5 ст. 3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
і ст. 15 Закону України "Про державне регулювання
виробництва та торгівлі спиртом етиловим коньячним та плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
,
встановлених згідно акту перевірки ДПІ Ч-кого району м. Н-ська
№ Х4 від ХХ.07.2002 р.
Рішення мотивовано тим, що винесені в результаті зазначених
порушень податкові повідомлення - рішення № Х/0 від ХХ.07.2002 р.,
№ Х/1 від ХХ.07.2002 р., № Х/2 від ХХ.09.2002 р. оскаржувалися в
адміністративному порядку та не були скасовані або визнані
недійсними, тому сума за цими податковими повідомленнями-рішеннями
вважається узгодженою згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Н-ський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі:
Б.Б.Б. - головуючого, В.В.В., С.С.С.) постановою від ХХ.10.2003 р.
рішення у справі залишив без змін, погодившись з висновками суду
першої інстанції.
Ухвалою від ХХ.12.2003 р. Вищий господарський суд України за
касаційною скаргою відповідача було порушено касаційне провадження
у справі.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування прийнятих у
справі рішення і постанови, як невідповідних обставинам справи та
чинному законодавству, та направлення справи на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача К.К.К., перевіривши матеріали справи,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанцій, задовольняючи позов, виходив з того, що
винесені ДПІ Ч-кого району м. Н-ська податкові повідомлення-
рішення № Х/0 від ХХ.07.2002 р., № Х/1 від ХХ.07.2002 р., № Х/2
від ХХ.09.2002 р. не були скасовані або визнані недійсними, тому
сума за цими податковими повідомленнями-рішеннями вважається
узгодженою. При цьому суд керувався приписами Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення - це
письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника
податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену
контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п. 1.2, 1.3
ст. 1 цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
є зобов'язання платника податків
сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму
коштів узгоджене самостійно платником податків або узгоджене в
адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у
встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим
Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
або іншими законами України.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначення податкового зобов'язання контролюючим органом
самостійно передбачено за вичерпним переліком обставин визначених
законом.
Тобто визначена цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура стягнення
розповсюджується на зобов'язання саме з податків і зборів
(обов'язкових платежів) та пені у сфері зовнішньоекономічної
діяльності.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
податкові повідомлення-рішення № Х/0 від ХХ.07.2002 р., № Х/1 від
ХХ.07.2002 р., № Х/2 від ХХ.09.2002 р. були винесені ДПІ Ч-кого
району м. Н-ська за результатами перевірки, підтвердженої актом
№ Х4 від ХХ.07.2002 р., через виявлення порушення відповідачем
п.п. 1, 2, 5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
і ст. 15 Закону України "Про
державне регулювання виробництва та торгівлю спиртом етиловим
коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Тобто підставами для видання зазначених податкових
повідомлень-рішень були не податкові зобов'язання, податковий
борг, засновані на обов'язкових платежах до бюджетів або державних
фондів, а санкції за порушення певних правил торгівлі, які на
момент винесення цих повідомлень-рішень не було визнано у судовому
або адміністративному порядку обґрунтованими і такими, що
підлягають примусовому стягненню.
Проте судами не була встановлена правомірність застосування
приписів Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
в частині порядку видання податкового
повідомлення-рішення у разі нарахування до стягнення санкцій за
порушення не пов'язаного зі сплатою податків.
Відповідно до вимог статті 15 Закону "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, контроль за додержанням
суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення
розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
здійснюють органи державної податкової служби
України шляхом проведення планових або позапланових перевірок
згідно із законодавством України. За порушення вимог цього Закону
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
до суб'єктів підприємницької діяльності, які
здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням
відповідних органів державної податкової служби України
застосовуються фінансові санкції, визначені статями 17 - 24 цього
Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Згідно приписів статті 25 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суми
фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами
підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету за
місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття
органами державної податкової служби України рішення про
застосування таких фінансових санкцій.
Відповідно до вимог частини першої статті 17 Закон України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
за порушення норм цього Закону посадові особи і громадяни
притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.
Частиною 4 ст. 17 зазначеного Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачено, що
рішення про стягнення штрафів встановлених частиною другою цієї
статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право
виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим,
спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим
ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним,
спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими
виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх
компетенції, визначеної законами України. У разі невиконання
такого рішення контролюючого органу, сума штрафу стягується на
підставі рішення суду.
Аналіз наведених приписів залишилися поза увагою суду як першої,
так і апеляційної інстанції, однак встановлення та дослідження
обставин правомірності та порядку застосування податковою службою
фінансових санкцій до відповідача має суттєве значення для
правильного застосування норм матеріального права та вирішення
даного спору по суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.07.2003 р.
та постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.10.2003 р. у справі № Х3 скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.