ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2004 Справа N 28/68
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 01.10.2003 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 28
господарського суду м. Києва
за позовом приватного малого підприємства "ІБВЦ"
(далі - ПМП "ІБВЦ")
до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідача: присутній,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2003р., залишеним
без змін постановою Київського апеляційного господарського суду
від 01.10.2003 року у справі № 28 позов задоволене: визнане
недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському
районі м. Києва № 0003702307/0 від 22.10.2002р. та № 0003702307/1
від 25.11.2002р.; стягнуте з відповідача на користь позивача 203
грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить
скасувати рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2003 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.10.2003 року у справі № 28 і прийняти нове рішення, яким
відмовити позивачу у позові, посилаючись на порушення норм
процесуального та матеріального права, а саме : п.2.6 ст. 2 Наказу
ДПА України "Про затвердження Порядку направлення органами
державної податкової служби України податкових повідомлень
платникам податків" № 253 від 21.06.2001 року, п.10.2.2 ст. 10
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п.17.1.6 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та п.6.1.6 Інструкції
"Про порядок застосування штрафних санкцій органами державної
податкової служби", затвердженої наказом ДПА України № 110
( z0268-01 ) (z0268-01)
від 17.03.2001р., зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав викладені в
касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу
представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було
проведено документальну перевірку дотримання вимог законодавства
про оподаткування ПМП "ІБВЦ" за період з 01.07.2000р. по
30.06.2002р. з застосуванням методики визначення сум податкових
зобов'язань непрямими методами ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
, за результатами
якої складено акт № 394-23/06 від 22.10.2002р.
Вказана перевірка була проведена на підставі рішення начальника
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 4 від 16.10.2002р. про
застосування непрямих методів для визначення об'єкту оподаткування
ПМП "ІБВЦ", в якому зазначено, що воно приймається на підставі
акту перевірки відділу оперативного контролю № 293-23/06 від
16.08.2002р. та не підтвердження розрахунків, які наведені в
деклараціях, наявними документами обліку.
На підставі акту № 394-23/06 від 22.10.2002р. відповідач прийняв
податкове повідомлення-рішення № 0003702307/0 від 22.10.2002р.,
яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на
прибуток в сумі 182 009грн. та 91 004,50грн. штрафних (фінансових)
санкцій по податку на прибуток від казино, відеосалонів, гральних
автоматів (всього 273 013,50 грн.), та податкове
повідомленнярішення № 0003702307/1 від 25.11.2002р., яким позивачу
визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 182
009грн. та 91 004,50грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку
на прибуток від казино, відеосалонів, гральних автоматів (всього
273 013,50 грн.).
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що перевірка позивача з
питань дотримання вимог чинного законодавства про оподаткування
здійснювалась із застосуванням методики визначення сум податкових
зобов'язань непрямими методами ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
. 16.08.2000р. було
розпочато оперативну перевірку грального закладу, який належить
позивачу, в ході якої було проведено хронометраж робочого часу в
період з 22.08.2002р. по 26.08.2002р. За результатами перевірки
було встановлено факт неведення книги обліку виграшів та витрат
осіб, не підтвердження суми повернення коштів відповідними
розрахунковими документами. Проаналізувавши обсяги виручки та
обсяги коштів, які були видані за повернення товару (придбання
жетонів) згідно звітів про використання ЕККА, було встановлено, що
сума коштів, видана за повернення жетонів за період, який
перевірявся в розмірі 606 732 грн., не підтверджена відповідними
розрахунковими документами. Так як сума коштів, виплачена за
придбання жетонів, не підтверджена чеками, та в зв'язку з
неведенням ПМП "ІБВЦ" журналу (книги) обліку виграшів та витрат
осіб, в якому відображаються номери чеків особи (гравця) на
придбання фішок (жетонів) та їх загальна сума, сума коштів,
виплачена ПМП "ІБВЦ" на придбання жетонів, враховується як виграш.
Застосувавши метод розрахунку грошових надходжень згідно постанови
Кабінету Міністрів України від 27.05.2002р. № 697 "Про
затвердження методики визначення сум податкових зобов'язань за
непрямими методами" ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
, під час перевірки було
встановлено, що на протязі III кв. 2000р. - II кв. 2002р.
позивачем було утримано та не перераховано до бюджету податок на
прибуток особи (гравця) в розмірі 182009,00грн. За результатами
перевірки визначено приховане податкове зобов'язання ПМП "ІБВЦ" по
податку на прибуток особи (гравця) за період III кв. 2000р. - II
кв.2002р. в розмірі 182009,00грн.
Відповідно до п.4.3.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ якщо контролюючий орган
не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків згідно з підпунктом "а" п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4
цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку, зокрема, з неведенням
платником податків податкового обліку або відсутністю зазначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може бути
застосований також у випадках, коли декларацію було подано, але
під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим
органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у
декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
Згідно п. 5 вищезазначеної методики ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
рішення про
застосування непрямих методів визначення сум податкових
зобов'язань приймає керівник органу державної податкової служби. В
цьому рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття.
Як було зазначено вище рішення начальника ДПІ у Голосіївському
районі м. Києва № 4 від 16.10.2002р. про застосування непрямих
методів для визначення об'єкту оподаткування ПМП "ІБВЦ" було
прийняте на підставі акту перевірки оперативного контролю
№ 293-32/06 від 16.08.2002р. та у зв'язку з не підтвердженням
розрахунків, які наведені в деклараціях, наявними документами
обліку.
З пояснень представника відповідача судами було встановлено, що
вказаний акт перевірки № 293 від 16.08.2002р. і є тим самим актом
перевірки оперативного контролю № 293-32/06 від 16.08.2002р., на
підставі якого відповідач прийняв рішення про застосування
непрямих методів.
Питання щодо черговості та підстав здійснення документальних
перевірок суб'єктів підприємницької діяльності регулюються Указом
Президента України від 23.07.1998р. № 817/98 "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
.
З наданого до матеріалів справи акту перевірки № 293 від
16.08.2002р. вбачається, що перевірка позивача проводилась не на
підставі вказаного Указу ( 817/98 ) (817/98)
, а щодо контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, що не
заперечує і відповідач.
Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку податкового обліку виграшів та
витрат осіб, а також порядку звітності суб'єктів грального
бізнесу, затвердженого наказом ДПА України № 35 ( z0126-98 ) (z0126-98)
від
19.01.1998р. оператором-касиром провадиться журнал (книга) обліку
виграшів та витрат осіб за встановленою формою. Журнал (книга)
обліку виграшів та витрат осіб повинен бути пронумерований,
прошнурований, завірений підписом керівника державної податкової
адміністрації (інспекції), скріплений гербовою печаткою та
зареєстрований у державній податковій адміністрації (інспекції) з
наданням реєстраційного номера.
Матеріалами справи встановлено, що позивач має журнал витрат та
виграшів осіб, який зареєстрований за місцем розташування
грального закладу в ДПІ у Старокиївському районі м. Києва за
№ 26/07/0022, та ведеться відповідно до вимог вказаного Порядку
( z0126-98 ) (z0126-98)
.
В акті перевірки зазначено, що за її результатами було
встановлено, що сума коштів, видана за повернення жетонів за
період, який перевіряється в розмірі 606 732 грн., не підтверджена
розрахунковими документами. При цьому в акті перевірки жодним
чином не вказано, які саме документи, передбачені
нормативноправовими актами України, відсутні у позивача і є
такими, що повинні підтверджувати розрахунки.
Суди дійшли правомірного висновку, що у відповідача не було
визначених чинним законодавством підстав для прийняття рішення про
визначення податкових зобов'язань позивача непрямими методами.
Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також
порядок звітності суб'єктів грального бізнесу передбачає придбання
або продаж особами фішок (жетонів) тільки через належним чином
зареґстровані ЕККА в національній валюті України з виданням чека,
який повинен зберігатись до закінчення гри. В чеку відображається
назва платника податку, реєстраційний номер ЕККА, назва операції
(продаж, купівля), кількість проданих фішок (жетонів), їх ціна в
національній валюті України та загальна сума, номер касового чека,
заводський номер ЕККА, дата та час видання чека.
Позивач має належним чином зареєстрований ЕККА, що не
заперечується відповідачем, та звітні данні якого і були
використані відповідачем для визначення податкового зобов'язання
непрямими методами.
В акті перевірки № 394-23/06 від 22.10.2002р. також вказано, що
при визначенні сум податкових зобов'язань позивача непрямими
методами відповідачем був застосований метод розрахунку грошових
надходжень.
Під непрямими методами визначення сум податкових зобов'язань
платників податків розуміється визначення сум їх податкових
зобов'язань за оцінкою витрат платника податків, приросту його
активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму,
а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються
для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку,
збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. При цьому
оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою
інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні
документи, (п.2 Методики визначення сум податкових зобов'язань за
непрямими методами ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
).
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не було визначено, яка саме
інформація, одержана з джерел інших, ніж звітність або первинні
документи, стала підставою для оцінки податкових баз позивача.
З акту перевірки вбачається, що відповідачем при визначенні суми
податкового зобов'язання позивача вся сума коштів, виплачена
позивачем гравцям за придбання жетонів, врахована як виграш.
Відповідно до пп.10.2.2 п.10.2 ст. 10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
будь-яка особа,
яка здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем у казино, бінго,
інші ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана утримувати та
вносити до бюджету 30 відсотків суми прибутку такої особи, який
визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді
виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними
такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов'язаними з
таким виграшем, але не більше суми такого виграшу.
Відповідачем не враховано, що за період, який перевірявся, в
гральному закладі були особи, які отримали за день виграш, який
перевищує їх витрати, пов'язані із таким виграшем, а також особи,
у яких були відсутні чеки на придбання жетонів.
У разі відсутності у особи чека на придбання фішок (жетонів) всі
надані оператору-касиру фішки (жетони) враховуються як виграш
(доход) (п.6 вищезазначеного Порядку).
Пунктом 9 Методики визначення сум податкових зобов'язань за
непрямими методами ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
, результати перевірки,
здійсненої з метою визначення суми податкових зобов'язань за
непрямими методами, оформляються актом, що затверджується особою,
яка прийняла рішення про застосування непрямих методів.
Однак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на
підставі акту перевірки № 394-23/06 від 22.10.2002р., який
підписаний лише перевіряючим (головним державним податковим
ревізором-інспектором) та не затверджений начальником ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва, котрий прийняв рішення № 4 від
16.10.2002р. про застосування непрямих методів.
Отже, колегія вважає, що суди дійшли правомірного висновку, що при
визначенні суми податкового зобов'язання позивача по податку на
виграш осіб, відповідачем не здійснена оцінка усіх елементів
податкової бази, які приймаються для розрахунку податкового
зобов'язання щодо вказаного податку відповідно до закону, а саме
визначення суми податкового зобов'язання непрямими методами було
здійснено з порушенням встановленого порядку.
За таких обставин, сума податкового зобов'язання позивача,
визначена податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському
районі м. Києва № 0003702307/0 від 22.10.2002р., є безпідставною.
Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових
інстанцій про те, що посилання відповідача на пп.17.1.6 п.17.1 ст.
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
при застуванні штрафних (фінансових) санкцій є
безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному
законодавстві, з огляду на наступне.
У разі коли платника податків (посадову особу платника податків)
засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або
якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти
оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання
у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів,
визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення
сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати,
але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості
податкових періодів, що минули (пп.17.1.6 вищезазначеного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
).
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не надала попереднім судовим
інстанціям жодних доказів того, що посадових осіб позивача
засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків.
Актом перевірки також не встановлено декларування переоцінених або
недооцінених об'єктів оподаткування, а тому застосування до
позивача фінансових санкцій, які передбачені пп.17.1.6 п.17.1 ст.
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, не відповідає вимогам закону.
Матеріалами справи встановлено, що податкове повідомлення-рішення
№ 0003702307/1 від 25.11.2002р., яким позивачу визначено податкове
зобов'язання по податку на прибуток в сумі 182 009 грн. та 91
004,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток
від казино, відеосалонів, гральних автоматів (всього 273 013,50
грн.) фактично було прийняте після розгляду первинної скарги
позивача на податкове повідомлення-рішення № 0003702307/0 від
22.10.2002р. на загальну суму 273 013,50 грн., в тому числі
податкове зобов'язання по податку на прибуток - 182 009 грн. та 91
004,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток
від казино, відеосалонів, гральних автоматів. При цьому текст
податкового повідомлення-рішення № 0003702307/1 від 25.11.2002р.
не містить посилань на те, що воно прийняте на підставі рішення
про результати розгляду первинної скарги позивача.
В рішенні відповідача № 6531/10/23-0601 від 25.11.2002р. про
результати розгляду первинної скарги не зазначено про те, що
оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача
№ 0003702307/0 від 22.10.2002р. на суму 273 013,50 грн.
відкликається. Тобто, повідомлення-рішення відповідача
№ 0003702307/0 від 22.10.2002р. на суму 273 013,50 грн. залишено
без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Підстави відкликання податкового повідомлення передбачені пп.6.4.1
п.6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до п.6.6 ст. 6 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі
коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних
санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх
адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове
повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму
такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення.
Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0003702307/1 від
25.11.2002р. на суму 273 013,50 грн., відповідач не відкликав
попереднє податкове повідомлення-рішення № 0003702307/0 від
22.10.2002р. Отже, відповідач фактично збільшив у два рази
нараховану суму податкового зобов'язання позивача під час його
апеляційного узгодження, що є неправомірним, оскільки відсутні
підстави для збільшення податкових зобов'язань позивача.
Крім того, згідно пп. 19.3.6. п.19.3 ст. 19 Закону України від
21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, до 1 січня 2005 року діє правило, за яким якщо
платник податку відмовляється узгодити податкове зобов'язання,
нараховане податковим органом з використанням непрямого методу,
податковий орган зобов'язаний звернутися до господарського суду з
позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив податкове
повідомлення-рішення в порядку, передбаченому ст. 5
вищезазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
. Отже, позивач відмовився
узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом за
непрямими методами.
За таких обставин відповідач зобов'язаний був звернутися до суду з
позовом про визнання суми податкового зобов'язання і довести
правомірність такого нарахування. Доказів такого звернення,
відповідач не надав.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від
31.10.2003 року № 6374/9/10-0107 на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 01.10.2003 року у справі № 28
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 01.10.2003 року у справі № 28 - без змін.