ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2004 Справа N 25/273
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Оболонському районі м. Києва
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 01.10.2003 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 25
господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Т", м. Київ
до ДПІ у Оболонському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідача: присутній,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.05.2003 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 01.10.2003 року, по справі № 25 позов
задоволене частково; визнане недійсним податкове
повідомленнярішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва
№ 695-23-5-31361781-4795 від 07.04.2003 р. в частині донарахування
податку на додану вартість в сумі 2 591,00 грн. та застосування
штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 295,50 грн., всього в сумі
3 886,50 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлене; стягнуте
з відповідача на користь позивача 101,50 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 01.10.2003 року по справі № 25, скасувати рішення від
27.05.2003 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Т" про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 07.04.2003
року № 695-23-5-31361781-4794 в частині донарахування ПДВ в сумі 2
591, 00 грн. та застосуванні штрафних (фінансових) санкцій 1 295,
50 грн. (разом 3 886,50 грн.), посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме ст. 9 Закону України "Про підприємства
в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
та ст.10 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав доводи
касаційної скарги, заперечення представника позивача, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва була
проведена документальна перевірка дотримання вимог податкового та
валютного законодавства ТОВ "Т" за період 19.03.01р. - 01.10.02р.
За результатами перевірки складено акт № 1482/10/23-506 від
07.04.2003р., яким встановлено, що позивач в порушення п. 7.4.4 п.
7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відніс до податкового кредиту суми податку на
додану вартість на витрати невиробничого призначення, зокрема, за
поширення інформації про випуск цінних паперів - 550,00 грн., на
виготовлення бланків - 2041,00 грн., на придбання електрогірлянд
-131,72 грн.
На підставі акту перевірки № 1482/10/23-506 від 07.04.2003р.
відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення
№ 695-23-5-31361781-4795 від 07.04.2003 р., яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість 2 722,72 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції
в сумі 1 361,36 грн., всього в розмірі 4 084,08 грн.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Т" на загальних зборах
засновників прийнято рішення про випуск облігацій, визначена мета
випуску облігацій: отримання фінансових ресурсів від продажу
облігацій та використання їх на поповнення обігових коштів
підприємства для збільшення обсягів реалізації продукції (п. 8
Протоколу № 14 від 27.08.2001 р.).
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
реєстрація випуску облігацій позивача здійснена
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, про що
видані Свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій підприємств
№ 64/2/01 від 14.11.2001р. та за № 65/2/01 від 14.11.2001р., в
яких, зокрема, зазначена форма випуску облігацій - документарна.
Згідно пункту 1.2. Положення "Про порядок реєстрації випуску акцій
відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств"
( z0572-96 ) (z0572-96)
, затвердженого наказом Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку від 20.09.1996р. № 210 (у редакції
рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від
09.02.2001р. № 18), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
25.05.2001р. за № 449/5640, емітент публікує інформацію про випуск
цінних паперів після її реєстрації у реєструвальному органі.
Зареєстрована інформація публікується у повному обсязі в органах
преси Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України або
офіційному виданні фондової біржі не менш як за 10 днів до початку
підписки на цінні папери.
На замовлення позивача ТОВ Рекламна агенція "ЧП" розмістило в
газеті "Ділова Україна" інформацію про випуск облігацій ТОВ "Т".
Витрати позивача на розміщення вказаної інформації підтверджуються
актом № ОУ-789/948 прийому-передачі робіт від 30.11.2001р.,
податковою накладною № 899 від 27.11.2001р.
Витрати позивача, пов'язані з виготовленням бланків облігацій,
підтверджуються документами, які знаходяться в матеріалах справи:
договором № 12-019 від 29.11.2001 р., протоколом узгодження
договірної ціни, листом Банкнотно-монетного двору № 49-018/54 від
29.01.2002 р., актом здачі-приймання від 30.01.2002 р., накладною
№ 136 від 30.01.2002р. на відпуск цінних паперів, податковою
накладною № 233 від 29.01.2002р., податковою накладною.
Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
від 27.03.1991р. підприємство має право на
випуск власних цінних паперів та реалізацію їх юридичним особам і
громадянам України, союзних республік та інших держав.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
03.04.1997р. податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу).
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994р. в редакції
Закону України від 22.05.1997р. до валових витрат виробництва
відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери та фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
умови випуску і розповсюдження облігацій
підприємств визначаються цим Законом ( 1201-12 ) (1201-12)
, іншими актами
законодавства України і статутом емітента. Попередні судові
інстанції дійшли висновку про те, що дана норма закону не
передбачаґ обов'язковість внесення до статуту підприємства даних
про умови випуску і розповсюдження облігацій. Доводи касаційної
скарги про те, що в оскаржуваній постанові суд дійшов
вищезазначеного висновку без урахування того, що відповідно до
ст.4 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на
підставі установчого договору і статуту, які повинні містити
відомості про предмет і цілі його діяльності, а в статуті позивача
не передбачено умов випуску і розповсюдження облігацій, колегія
вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"
( 1201-12 ) (1201-12)
облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її
власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати
йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в
ньому строк з виплатою фіксованого проценту. Отже, метою випуску
облігацій є притягнення фінансових ресурсів, одержаних від продажу
облігацій, з метою їх використання для поповнення обігових коштів
та збільшення обсягів реалізації продукції. Таким чином,
діяльність по випуску облігацій є іншим видом господарської
діяльності підприємства, який не заборонений законодавством
України (п. 2.3 статуту підприємства). Відповідно, якщо в статуті
позивача не зазначено умов випуску облігацій (при тому, що "умови
випуску" та "діяльність по випуску" не є тотожними поняттями), це
не означає, що підприємство здійснювало цю діяльність як таку, що
не відноситься до предмету і цілей його діяльності, якими
відповідно до діючого законодавства є отримання прибутку (ст. 1
Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
).
Колегія суддів погоджується з висновком судів щодо правомірності
віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, що
сплачені у зв'язку з розміщенням інформації про випуск облігацій в
сумі 550,00 грн. та виготовленням бланків облігацій в сумі 2041,00
грн., а також щодо відсутності обґрунтування правомірності
віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану
вартість, сплаченої ним у зв'язку з придбанням електрогірлянди,
дощику у ТОВ "А" в сумі 131,72 грн.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.10.2003
року № 5570/9/10-12 на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 01.10.2003 року у справі № 25 залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 01.10.2003 року у справі № 25 - без змін.