ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 12.02.2004                                      Справа N 14/1299

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

        Перепічая В.С.(головуючого),

        Вовка І.В.,

        Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  м.Києві  касаційну

скаргу Акціонерного    сільськогосподарського    риболовецько    -

промислового  товариства  закритого  типу   "XXX"   на   постанову

Київського  апеляційного господарського суду від 29.09.2003 року у

справі    за    позовом    Акціонерного     сільськогосподарського

риболовецько-промислового   товариства  закритого  типу  "XXX"  до

приватного підприємця А.А.А. про стягнення суми,

                           УСТАНОВИВ :

У квітні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Черкаської  області з позовною заявою до відповідача про стягнення

заборгованості в сумі 4913,26 грн.  і пені 54,06 грн., посилаючись

на те, що останній неналежним чином виконав договірні зобов'язання

щодо розрахунків за поставлену продукцію.

Рішенням господарського суду  Черкаської  області  від  19.05.2003

року в позові відмовлено.

Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від

29.09.2003 року зазначене рішення суду першої  інстанції  залишене

без змін.

У касаційній  скарзі  позивач  вважає,  що  судом  порушено  норми

процесуального  права,  і  тому  просить  прийняті   ним   рішення

скасувати  та  справу  передати  на  новий  розгляд до суду першої

інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,   дослідивши   доводи

касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи, і прийняті у ній

судові  рішення,  суд  вважає,  що   касаційна   скарга   підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення

заборгованості та пені за поставлену рибопродукцію.

Суд, вирішуючи спір,  у порушення норм процесуального права ст.ст.

32-34, 36,  38,  43  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  не з'ясував і не

встановив  дійсні  обставини  спірних  правовідносин,  та   дійшов

висновків, що ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи.

Так, зробивши  висновок  про  відсутність  підпису  відповідача на

договірних документах про поставку  позивачем  рибопродукції,  суд

взяв  на  себе не властиві йому функції,  оскільки для роз'яснення

питань,  що  виникають  при  вирішенні  господарського   спору   і

потребують   спеціальних   знань,   господарський   суд  призначає

експертизу відповідно  до  ст.  41  Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

До того  ж,  судом  не  було  належним  чином з'ясовано обставини,

пов'язані  з  отриманням  у   позивача   рибопродукції   на   ім'я

відповідача,  та оплатою за зазначену продукцію згідно прибуткових

касових ордерів від імені відповідача .

При цьому   суду   належало   перевірити    чи    відображені    в

бухгалтерському обліку відповідача спірні операції.

У той  же  час,  оскаржені  судові  рішення  за  своїм  змістом не

відповідають вимогам норм  процесуального  права  ст.ст.  84,  105

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Відповідно до   роз'яснень   Пленуму   Верховного   Суду  України,

викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 (зі змінами  і

доповненнями)  "Про  судове  рішення"  ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
        ,  рішення є

законним тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги  процесуального

законодавства  і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у

відповідності  з  нормами  матеріального  права,   що   підлягають

застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається   рішення,   в  якому  повно  відображені

обставини,  які мають значення для даної справи, висновки суду про

встановлені   обставини   і   правові   наслідки   є   вичерпними,

відповідають дійсності і  підтверджуються  достовірними  доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

Проте, зазначені  вимоги  процесуального  права  не були дотримані

судом,  оскільки  доводи  обох  сторін  не  було  належним   чином

перевірено   та   не   наведено  у  прийнятих  рішеннях  правового

обґрунтування їх прийняття чи відхилення, і не встановлено дійсних

обставин спірних правовідносин.

Отже, за  таких обставин оскаржені судові рішення не можна визнати

законними й обґрунтованими,  і тому вони підлягають  скасуванню  з

передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час  нового  розгляду  справи  суду  слід врахувати наведене і

вирішити спір відповідно до вимог закону.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9 -

111-12 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного сільськогосподарського  риболовецько

- промислового товариства закритого типу "XXX" - задовольнити.

Постанову Київського    апеляційного   господарського   суду   від

29.09.2003 року та рішення господарського суду Черкаської  області

від 19.05.2003 року скасувати, і справу №14/1299 передати на новий

розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий В. Перепічай

Судді      І. Вовк

           П. Гончарук