ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2004 Справа N 12/348
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів : Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "XXX"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 29 квітня 2003 р.
у справі № 12/348
за позовом приватного підприємства "YYY"
до ТОВ "XXX"
про про звільнення нежилого приміщення
та за зустрічним позовом
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача Б.Б.Б., Е.Е.Е.
відповідача А.А.А.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2002 р. приватне підприємство "YYY" пред'явило в суді
позов до ТОВ "XXX" про стягнення 10006 грн.05 коп. збитків та
звільнення нежилого приміщення.
В подальшому позивач змінив позовні вимоги, відмовившись від вимог
про стягнення збитків (а.с. 133, т.1).
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що згідно договорів
купівлі-продажу від 05.07.2000 р. та 18.02.2002 р., укладених між
ним і ТОВ "XXX" він став власником нежилих приміщень площею
відповідно 598,1 кв.м (другий і третій поверхи, склад) та 878,1
кв.м (перший поверх, підвал, складські приміщення) на вул. Ч-ська,
88 в м. Р-ську.
Вказані приміщення були передані згідно актів прийому-передачі від
11.03.2001 р. та 19.02.2002р. Проте, відповідач відмовляється
звільнити ці нежилі приміщення, перешкоджаючи йому, як власнику,
користуватись майном, а тому просив зобов'язати відповідача
звільнити спірні нежилі приміщення, розташовані за адресою вул.
Ч-ська, 88 в м. Р-ську.
Відповідач позов не визнав та 18.06. 2002 р. пред'явив зустрічний
позов про визнання договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від
05.07.2000 р. та від 18.02.2002 р. № 2 недійсними, посилаючись на
те, що внаслідок їх укладення зменшено статутний фонд товариства,
оскільки спірні нежилі приміщення входили до статутного фонду ТОВ
"XXX", тобто договори купівлі-продажу були укладені з порушенням
вимог законодавства, зокрема, вимог Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та Статуту та Установчому
договору ТОВ "XXX", згідно яких рішення про зменшення статутного
фонду може бути прийняте лише загальними зборами учасників
товариства і не входить до компетенції виконавчого органу
товариства, в даному випадку директора товариства (а.с.51, т.1).
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.10.2002 р.
(суддя Склярук О.І.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного суду від 29.04.2003 р. (головуючий - Шевкова Т.А.,
судді Акулова Н.В., Агапов О.Л.), позов приватного підприємства
"YYY" задоволено. Зобов'язано ТОВ "XXX" звільнити приміщення,
розташовані за адресою вул. Ч-ська, 88 в м. Р-ську.
В зустрічному позові відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ "XXX", посилаючись на порушення судом норм
матеріального права, просить скасувати рішення Донецького
господарського суду від 02.10.2002 р. і постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 29.04.2003 р. та постановити
нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а
зустрічний - задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу ПП "YYY" просить залишити її без
задоволення.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
товариство має право змінювати (збільшувати або
зменшувати) розмір статутного фонду.
Питання, вирішення яких належить до виключної компетенції зборів
учасників товариства з обмеженою відповідальністю, визначені ст.
ст. 41, 59 вказаного закону ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 8 Статуту ТОВ "XXX",
затвердженого розпорядженням виконкому P-ської міської ради від
01.08.1994 р. № 1119.
Серед цих питань зазначено затвердження договорів (угод),
укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Як встановлено судом, і підтверджується матеріалами справи,
05.07.2000 р. між ТОВ "XXX" в особі директора Д.Д.Д. і ПП "YYY" в
особі директора Е.Е.Е. було укладено договір купівлі-продажу,
згідно якого ПП "YYY" купило другий і третій поверхи загальною
площею 598,1 кв.м нежилого приміщення, що знаходиться за адресою
вул. Ч-ська, 88 в м. Р-ську за 56400 грн. (а.с.6-7, т.1). Вказані
приміщення були передані позивачу згідно акту прийому-передачі
11.03.2001 р. (а.с.8, т.1).
18.02.2002 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу
№ 2, згідно якого ПП "YYY" купило за 28590 грн. нежилі приміщення
на першому поверсі, підвал та складські приміщення загальною
площею 878,1 кв.м, розташовані за тією ж адресою.
Вказаний договір було укладено з дозволу державної податкової
інспекції у H-ському районі м. P-ська, наданого за заявою ТОВ
"XXX"(а.с.10,т.1) та підписано від імені ТОВ "XXX" директором
В.В.В. (а.с.12-13).
Задовольняючи первісний позов, суд правильно виходив з того, що на
підставі ст.48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
порушене
право позивача, як власника спірних приміщень, користуватися ними,
підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача звільнити
приміщення.
Також законним та обгрунтованим є висновок суду про відсутність
підстав для визнання договорів купівлі-продажу спірних нежилих
приміщень, оскільки вони від імені ТОВ "XXX" були укладені
виконавчим органом товариства - директором, пунктом 10.2 Статуту
товариства (а.с.68, т.1), згідно якого директор вирішує всі
питання діяльності товариства, крім тих, які належать до виключної
компетенції зборів учасників товариства, не передбачено будь-яких
обмежень на укладення ним договорів продажу майна товариства, в
тому числі і на суму, що перевищує статутний фонд товариства,
тобто договір підписано без порушення наданих директору
повноважень і незатвердження договору після його підписання
зборами учасників товариства відповідно до вимог п.8.1.2 Статуту
товариства (а.с.67, т.1) не є підставою для визнання його
недійсним.
Не суперечить вимогам Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
та Статуту ТОВ "XXX" і висновок суду про відсутність в
них заборони щодо зміни складу статутного фонду - заміни основних
засобів на грошові кошти та відсутність його зменшення, оскільки
він становив 1578,5 грн. (п.3.1 Статуту, а.с.66,т.1), а продаж
нежилих приміщень, що його складали, здійснено за 94 590 грн., в
зв'язку з чим відсутня необхідність для прийняття товариством
рішення з цього питання відповідно до вимог ст. 16 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та п.3.3 Статуту
товариства.
З таким вирішенням спору правильно погодився і суд апеляційної
інстанції.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 29 квітня 2003 р. в справі за № 12/348 -
без змін.
Головуючий О.Ф.Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко