ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12.02.2004                              Справа N 11/333-03

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                             головуючого,

                             доповідача

     за участю повноважних представників

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому засіданні

касаційну скаргу              Садового товариства

                             "Л" СКБ "П" ВО "К"

на постанову                  від 28 жовтня 2003 року

Харківського апеляційного

господарського суду

у справі                     № 11/333-03

за позовом                   Садового товариства "Л" СКБ "П" ВО

                             "К"

до                           Чугуївської районної державної

                             адміністрації

про                          визнання договору оренди укладеним

                          В С Т А Н О В И В:

У червні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Харківської області з позовом до  Чугуївської  районної  державної

адміністрації про визнання договору оренди укладеним.

Рішенням господарського  суду  Харківської  області  від 18 серпня

2003 року позов задоволений,  стягнено з  відповідача  на  користь

позивача   85   грн.   державного  мита  та  118  грн.  витрат  на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського  суду  від  28

жовтня  2003  року  рішення  суду скасоване.  Провадження у справі

припинено.

У касаційній скарзі Садове товариство "Л" СКБ "П" ВО  "К"  просить

вказану  постанову  скасувати,  оскільки  при  її  прийнятті  були

порушені норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін,  перевіривши  матеріали

справи  та  на  підставі  встановлених  в  ній фактичних обставин,

проаналізувавши правильність застосування господарським судом  при

прийнятті    оскаржуваної    постанови    норм   матеріального   і

процесуального права,  суд вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з таких підстав.

Як вбачається   з  матеріалів  справи,  4  травня  1993  року  між

правлінням колгоспу ім. Леніна Чугуївського району, що є володарем

ставка,  і  правлінням товариства "Л" СКБ "П" ВО "К" був укладений

договір № 1/05. За умовами укладеного договору вказаний ставок був

переданий садівничому товариству в оренду строком на 5 років.

Судом апеляційної  інстанції вірно встановлено,  що 29 травня 2001

року Чугуївська районна  державна  адміністрація  в  особі  голови

райдержадміністрації Кулика В.Ю. уклала договір на передачу ставка

площею 1,8 га під водою та 0,5 га прибережної території  в  оренду

позивачеві строком на 25 років.

Статтею 51  Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
         передбачено,  що

істотними умовами договору водного об'єкту  є  строк  і  плата  за

оренду  і договір повинен бути узгоджений з органами навколишнього

природного середовища.

Відповідно до ст.  153 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
          договір  вважається

укладеним,  коли  між  сторонами  в  потрібній у належних випадках

формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Як правильно встановлено апеляційним судом,  в договорі оренди від

29 травня 2001 року не міститься такої істотної умови, як плата та

погодження з органом навколишнього природного середовища.

Пунктами 3.1,  3.2 договору оренди передбачено,  що прийомпередача

орендованого  об'єкта  здійснюється  двосторонньою  комісією,  яка

складається з представників сторін і вони  зобов'язані  приступити

до  передачі  орендованого  об'єкту  на  протязі  3 днів з моменту

підписання даного  договору,  але  акт  від  3  червня  2001  року

відповідачем підписаний не був.

Враховуючи наведене,  суд вважає, що апеляційний господарський суд

правильно прийшов до висновку,  що посилання суду першої інстанції

на  той,  факт,  що  сторонами  були  узгоджені всі істотні умови,

договір підписаний сторонами є підтвердженням укладання  сторонами

договору, є хибними.

Обгрунтованими є також висновки суду апеляційної інстанції в тому,

що  заявлена  позивачем  вимога  про  визнання   договору   оренди

укладеним,  не  відповідає  засобам  захисту  цивільних прав,  які

здійснюються в установленому порядку судом, передбаченому ст. 6 ЦК

України ( 435-15 ) (435-15)
        , тобто при вирішенні даного спору господарський

суд не визначив правову  природу  спірних  відносин  і  право  яке

порушено.

Відповідно до  вимог  п.  1  ст.  80  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

господарський суд припиняє провадження  у  справі,  якщо  спір  не

підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи викладене,  суд вважає, що апеляційна інстанція прийшла

до  обгрунтованого  висновку,  що  заявлений  спір  про   визнання

договору  оренди  укладеним  не підлягає вирішенню в господарських

судах  України  і  такий   висновок   не   суперечить   положенням

Конституції  України  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        ,  зокрема,  щодо  поширення

юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.

Апеляційний господарський  суд  повно  і  всебічно   з'ясував   та

перевірив  всі  обставини справи,  дав належну правову оцінку всім

доказам та прийняв законну і обгрунтовану постанову, яку необхідно

залишити без змін.

Керуючись   ст.  ст.  111-5,  111-7,  111-9,  111-11  ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                       П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного  господарського  суду  від  28

жовтня  2003  року залишити без змін,  а касаційну скаргу Садового

товариства "Л" СКБ "П" ВО "К" - без задоволення.