ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2004 Справа N 4/154
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Б. Полякова
за участю представників:
позивача не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідачів не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову від 07.10.2003 p. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 4/154 господарського суду Луганської області
за позовом Приватного підприємця А.А.А.
до - H-ської об'єднаної державної податкової
інспекції
- H-ського відділення Державного казначейства
про стягнення 25758,05 грн.
ВСТАНОВИВ:
ПП А.А.А. до господарського суду Луганської області був заявлений
позов про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за жовтень 2002 року в сумі 24893 грн. та 865 грн.
процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.
До прийняття рішення у справі позивач на підставі статті 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
відмовився від позовних вимог в частині стягнення процентів у сумі
865 грн.
Рішенням від 15.07.2003 господарського суду Луганської області
(суддя О. Рябцева) позовні вимоги задоволено частково: вирішено
стягнути з Державного бюджету України на користь ПП А.А.А. 24893
грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
жовтень 2002 року, в частині позовних вимог щодо стягнення
процентів в сумі 865 грн. провадження у справі припинено.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності ПП А.А.А. жовтні
2002 року різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та
сумою податкового кредиту має від'ємне значення. Відповідно до
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації.
У рішенні суду зазначено також, що у зв'язку з відмовою позивача
від позовних вимог в частині стягнення процентів, провадження у
справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 4
статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
За апеляційною скаргою H-ської ОДПІ Донецький апеляційний
господарський суд (судді: Україниська Р. М. - головуючий, Калантай
М. В., Кондратьєва С. І.), переглянувши рішення господарського
суду Луганської області в апеляційному порядку, постановою від
07.10.2003 залишив його без зміни з тих же підстав.
H-ська ОДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду, в
якій просить рішення та постанову у справі скасувати, в
задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом не
враховані положення Указу президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
та спільного наказу Державної податкової
адміністрації України та Головного управління державного
казначейства України від 02.07.1997 ( z0263-97 ) (z0263-97)
, відповідно до
якого з операцій, що оподатковуються за повною ставкою, сума
належного платнику відшкодування (після погашення податкової
заборгованості минулих звітних періодів) зараховується до
зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох
наступних звітних періодів.
Залишок непогашеної суми підлягає відшкодуванню, на думку
скаржника, з Державного бюджету України протягом місяця, що настає
після подання декларації за третій звітний період після виникнення
від'ємного значення податку.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності ПП А.А.А. у жовтні 2002 року різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має
від'ємне значення і становить 24893 грн.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума, як надміру сплачена,
підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом
місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може
бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього
податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій
декларації.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо
стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на підставі підпункту
7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Доводи заявника про те, що судом не враховані положення спільного
наказу Державної податкової адміністрації України та Головного
управління державного казначейства України від 02.07.1997 p.
( z0263-97 ) (z0263-97)
, визнаються судовою колегією непереконливими,
оскільки вказаний наказ не може змінювати або розширювати порядок
та строки бюджетного відшкодування, визначені Законом.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийнятті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом
1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 15.07.2003 p. господарського суду Луганської області
та постанову від 07.10.2003 p. Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 4/154 господарського суду
Луганської області залишити без зміни, а касаційну скаргу H-ської
об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
Б. Поляков