ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2004 справа N 2-1/7906-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Євпаторійської ОДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 12.09.2003
у справі № 2-1/7906-03
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ТОВ "Санаторій "П"
до Євпаторійської ОДПІ
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутні
від відповідача: присутні
від Генеральної прокуратури присутні
України:
B С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.06.2003 у справі № 2-1/7906-03, залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2003
у справі № 2-1/7906-03 позов задоволено: податкове повідомлення-
рішення Євпаторійської ОДПІ від 19.11.2002 № 0000652620/0 про
донарахування податку на прибуток у сумі 4 419 800 грн. та
застосування фінансових санкцій в розмірі 2 209 990 грн. визнано
недійсним з мотивів неправильного застосування відповідачем норм
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами і
доповненнями) та Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
від 03.07.1992 № 2535-ХІІ.
У касаційній скарзі Євпаторійська ОДПІ просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2003
та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.06.2003 у справі № 2-1/7906-03, прийняти нове рішення, яким у
задоволені позову відмовити, посилаючись на неправильне
застосування господарським судом апеляційної інстанції п.п. 4.2.5
п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ч. 3 ст. 30
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ч. 4 ст. 29 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом
апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
податковим повідомленням-рішенням Євпаторійської ОДПІ від
19.11.2002 № 0000653620/0 позивачу донараховано 4 419 800 грн.
податку на прибуток та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 209
900 грн.
Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-
рішення став акт позапланової документальної перевірки
Євпаторійської ОДПІ № 162/26-2 від 18.11.2002. Проведеною
перевіркою було встановлено факт порушення позивачем п.п. 4.1.6 п.
4.1 ст. 4, п.п. 5.2.5 п. 5 ст. 5, п.п. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
оскільки ТОВ "Санаторій "П" прийняло на баланс підприємства згідно
з актом прийому-передачі сукупних валових активів від 09.03.2000
від міжколгоспного санаторія "П" основні фонди на загальну суму 11
389 000 грн. безоплатно, тобто не понесло витрат на їх придбання,
але при цьому не включило вищезазначену суму до складу валового
доходу у І - му кварталі 2000 р. Крім того, позивач в порушення
вимог п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
нараховував на вищезазначені
основні фонди амортизацію, хоч не поніс ніяких витрат на їх
придбання (що призвело до заниження об'єкта оподаткування податком
на прибуток на 1 060, 5 грн.).
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що всі
засновники ТОВ "Санаторій "П" передали товариству у власність
належну їм частину майна в міжколгоспному санаторії "П" і одержали
компенсацію у вигляді корпоративних прав на відповідну долю у
статутному фонді, у зв'язку з чим відповідно до п.п. 4.2.5 п. 4.2
ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
вартість одержаного позивачем майна правомірно не
включено до складу валового доходу.
Однак вищезазначені висновки суду не можна вважати такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з
огляду на наступне.
В порушення вимог вищевказаної норми ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди першої та апеляційної інстанцій неповно
з'ясували фактичні обставини, що мають значення для правильного
вирішення спору, не дали оцінку всім доказам у справі.
Так, господарськими судами попередніх інстанцій не було надано
належної оцінки доводам відповідача щодо відсутності актів
прийому-передачі майна від засновників до ТОВ "Санаторій "П", не
досліджено питання передачі майна міжколгоспного санаторію "П" у
власність позивача без участі засновників, оскільки підставою для
відображення вартості майна в бухгалтерському обліку став акт
прийому-передачі сукупних валових активів від 09.03.2000 від
міжколгоспного санаторія "П" в особі головного лікаря Б-х В.С. до
ТОВ "Санаторій "П" в особі головного лікаря Б-х В.С.
Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій не надано
оцінки самій операції по передачі основних фондів під час
реорганізації підприємства (в т.ч. не досліджено чи є майно,
передане позивачу, таким, що отримано від діяльності останнього,
виходячи з визначення доходу в Законі України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Також, господарський суд апеляційної інстанції в порушення вимог
п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надав будь-якої
оцінки доводам відповідача, викладеним у апеляційній скарзі, щодо
безпідставного нарахування позивачем на безоплатно передані
основні фонди амортизації.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає за необхідне зазначити, що і рішення господарського суду
першої інстанції, і постанова господарського суду апеляційної
інстанції прийняті за відсутністі представника прокуратури, не
повідомленого належним чином про час і місце засідання суду
(незважаючи на вступ прокурора Автономної Республіки Крим у справу
відповідно до ст. 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
- а.с. 58).
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
неправильне застосування у зв'язку з цим норм матеріального права
відповідно до ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи
на новий розгляд.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ задовольнити частково.
Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 12.09.2003 та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 10.06.2003 у справі № 2- 1/7906-03, а справу
направити на новий розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим.