ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2004                                 Справа N 1/251-21/201

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ТОВ “С”

скаргу

на постанову                 Львівського апеляційного

                             господарського суду від 23.07.2003

                             р.

у справі за позовом          Агроторгового селянського ТОВ “О”

до                           ТОВ “С”

про   про стягнення 12 366, 59 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у  квітні 2003 року Агроторгове селянське ТОВ “О” звернулось  до

господарського суду з позовом до ТОВ “С” про стягнення  12  366,

59 грн. заборгованості за договором оренди від 01.03.1998 р.

Рішенням  господарського суду Львівської області від  04.06.2003

р.,  залишеним  без  змін  постановою  Львівського  апеляційного

господарського  суду  від  23.07.2003  р.  –  позов  задоволено:

стягнуто  10  294, 76 грн. основного боргу, 722, 61  грн.  пені,

598, 78 грн. 3% річних, 129, 66 грн. витрат по сплаті державного

мита   та   118  грн.  по  сплаті  за  інформаційно  –  технічне

забезпечення судового процесу.

У  касаційній скарзі заявник посилається на неправильну  правову

оцінку  обставин  справи судами попередніх інстанцій  і  просить

рішення  суду  першої інстанції та постанову  апеляційного  суду

скасувати, а провадження у справі припинити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача,

перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги судова

колегія  вважає,  що скарга не підлягає задоволенню  виходячи  з

наступного.

Згідно    статуту,    зареєстрованого   розпорядженням    голови

Пустомитівської  районної  державної  адміністрації   Львівської

області від 24.02.1998 р. № 76 агроторгове селянське ТОВ  “О”  є

правонаступником реорганізованого колгоспу “П”,  майно  якого  і

було передано йому за рішенням загальних зборів колгоспників від

21.01.1998 р.

Рішення  про  розподіл майна реорганізованого колгоспу  прийнято

загальними  зборами членів колгоспу 20.07.2001  р.,  а  тому  до

цього  часу  і  виділення майна в натурі  колишнім  колгоспникам

позивач  правомірно  володів  виділеним  майном  і  вправі   був

укладати   з   іншими  суб’єктами  господарювання  договори   на

використання  майна,  зокрема і договори  його  оренди,  а  тому

місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до правильного

висновку, що з урахуванням умов укладеного договору, ст. 260  ЦК

України,   яка  визначає  порядок  поновлення  строку  договору,

позивач  вправі  вимагати  плату за час фактичного  користування

майном, обгрунтовано постановили рішення про задоволення  позову

і  підстав для скасування постановлених по справі судових рішень

з  наведених  у  касаційній скарзі мотивів,  судова  колегія  не

вбачає.

За  таких  обставин, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити  без  задоволення,   а   постанову

Львівського  апеляційного господарського суду від  23.07.2003  –

без змін.