Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2004 р.
Вищий господарський суд України в складі колегії:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши
касаційні скарги П-ної МДПІ у м. Я-ськ,
ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська,
ВАТ "YYY"
на постанову від 17.09.2003
Р-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х5
господарського суду Н-ської області
за позовом ТОВ Науково-виробнича фірма "ХХХ"
до ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська
треті особи 1. Відділення Державного казначейства у
м. Н-ську
2. П-ної МДПІ у м. Я-ську.
3. Відділення Державного казначейства у
Ц-му районі м. Я-ськ
4. ВАТ "YYY".
5. Закрите акціонерне товариство "ZZZ"
про визнання недійсним рішення ДПІ у
Ч-ському районі м. Н-ська, оформленого
протоколом від 23.06.2000р. №24/02
за участю представників сторін:
від позивача - присутній,
від відповідача - присутній,
третіх осіб - присутні;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Н-ської області від
04.08.2003р.(суддя А.А.А.), залишеним без змін постановою Р-ського
апеляційного господарського суду від 17.09.2003 (судді Б.Б.Б.,
В.В.В., Г.Г.Г.), позов задоволено та визнано недійсним рішення ДПІ
у Ч-ському районі м. Н-ська, оформленого протоколом проведення
відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що
належить зарахуванню на поточний рахунок платника податків від
23.06.2000р. №24/02, з тих підстав, що це рішення не відповідає
вимогам пунктів 3,4 Порядку проведення відшкодування сум податку
на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний
рахунок платника податку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
, затвердженого постановою
КМУ від 07.12.1999р. № 2215.
В касаційних скаргах П-на МДПІ у м. Я-ську, ДПІ у Ч-ському районі
м. Н-ська та ВАТ "YYY" просять скасувати постанову Р-ського
апеляційного господарського суду від 17.09.2003 та прийняти нове
рішення про відмові в позові, посилаючись на порушення судом норм
матеріального права, а саме пунктів 3 і 4 вищеназваного Порядку
( 2215-99-п ) (2215-99-п)
.
Заслухавши представників відповідача та третіх осіб, які
підтримали касаційні скарги, а також заперечення представника
позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.06.2000р. ДПІ у
Ч-ському районі м. Н-ська прийняте рішення про проведення
відшкодування позивачу податку на додану вартість у сумі
1 521 932,00 грн. у частині, що належить зарахуванню на поточний
рахунок платника податків, яке було оформлене протоколом № 24/02.
В період складання протоколу діяв Порядок проведення відшкодування
сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню
на поточний рахунок платника податку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
, затверджений
постановою КМ України від 07.12.1999р. №2215 (далі - Порядок
( 2215-99-п ) (2215-99-п)
).
Підпунктом 1 пункту 3 Порядку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
передбачалося
відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що
належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, у
рахунок погашення заборгованості кредитора (кредиторів) платника
податку з платежів до держбюджету. Відповідно до названого Порядку
відшкодування сум ПДВ ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
у зазначений спосіб
здійснювалось на підставі таких документів:
1)заяви платника податку про його згоду на спрямування коштів на
погашення податкової заборгованості з платежів до державного
бюджету, що виникла у його кредитора (кредиторів);
2)довідки (довідок) органів державної податкової служби про суми
податкової заборгованості платників податків-кредиторів з платежів
до державного бюджету;
3)акту звірки розрахунків між платником податку та його кредитором
(кредиторами) про суми заборгованості у розрахунках за продані
товари, виконані роботи та надані послуги.
Проведення відшкодування було можливим за участю двох і більше
учасників розрахунків. При цьому відшкодування платнику податку
сум ПДВ проводилось одночасно з погашенням його кредитору
(кредиторам) заборгованості з платежів до державного бюджету.
Відповідно до абзацу 5 пункту, 4 вказаного Порядку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
рішення про проведення відшкодування ПДВ одному платнику у рахунок
погашення податкової заборгованості з платежів до державного
бюджету його кредитору (кредиторам) приймається органом державної
податкової служби за місцем реєстрації цього платника. Рішення
оформляється протоколом після його погодження усіма учасниками
розрахунків.
Таким чином, відносини сторін стосовно предмета спору врегульовані
нормами податкового законодавства і відповідно до цих норм
підписаний учасниками розрахунків протокол від 23.06.2000 року №
24/02 є рішенням органу державної податкової служби про проведення
відшкодування податку на додану вартість позивачу у визначений
законодавством спосіб. Та обставина, що протокол попередньо
погоджено учасниками розрахунків, не змінює публічно-правової
природи цього акту.
Із заяви до ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська від 13.06.2000р.
вбачається, що позивач просив провести залік відшкодування ПДВ в
сумі 1521932 грн. своєму кредитору ЗАТ "ZZZ".
Протокол від 23.06.2000р. №24/02 свідчить про те, що відшкодування
ПДВ товариству "ХХХ" у сумі 1521932 грн. було проведено у рахунок
погашення його заборгованості ЗАТ "ZZZ" за придбаний товар,
послідуючого погашення заборгованості останнього перед ВАТ "YYY"
та заборгованості завода перед бюджетами.
Оскільки позивач давав згоду на спрямування коштів на погашення
податкової заборгованості з платежів до держбюджету, що виникла у
його кредитора ЗАТ "ZZZ'', а не ВАТ "YYY", який не був кредитором
позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку
щодо невідповідності рішення ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська,
оформленого протоколом від 23.06.2000р. №24/02, пунктам 3, 4
Порядку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
від 07.12.99р..
Невідповідність акта органу державного управління чинному
законодавству є підставою для визнання його недійсним у судовому
порядку.
Доводи касаційних скарг про порушення судом апеляційної інстанції
пунктів 3, 4 Порядку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
від 07.12.99р. з посиланням на
те, що цим Порядком ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
передбачалася можливість участі
в проведенні відшкодування більше ніж двох учасників, що на думку
відповідача і третіх осіб означало можливість зарахування сум
бюджетного відшкодування, належного платнику податку, в рахунок
заборгованості перед бюджетом інших осіб, крім його кредиторів, є
необгрунтованими та спростовується змістом норм зазначених
пунктів, що виключає неоднозначність їх тлумачення.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення
господарським судом норм матеріального права при вирішенні спору у
даній справі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги П-ної МДПІ у м. Я-ську, ДПІ у Ч-ському районі м.
Н-ська, ВАТ "YYY" залишити без задоволення, а постанову Р-ського
апеляційного господарського суду від 17.09.2003р. - без змін.