ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2004                                    Справа N 38/184

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Черногуза Ф.Ф. – головуючого,

                         Михайлюка М.В.,

                         Невдашенко Л.П.,

розглянувши у            приватного підприємства “Фелікс”,

відкритому засіданні     м. Краснодон, Луганської обл.

матеріали касаційної     (далі – ПП “Фелікс”)

скарги                   

на постанову             Донецького апеляційного господарського

                         суду від 04.11.2003

у справі                 господарського суду Донецької області

                         № 38/184

за позовом               ПП “Фелікс”

до                       відкритого акціонерного товариства

                         “Єнакіївський металургійний завод”,

                         м. Єнакієве, Донецької області

                         (далі – ВАТ “Єнакіївський металургійний

                         завод”)

про   стягнення 103 176 грн. 99 коп.

Представник відповідача – Кизлайтис Р.Г., Суханюк С.І.

                       В С Т А Н О В И В:

Господарський  суд  Донецької області  рішенням  від  18.07.2003

позовні  вимоги  задовольнив  частково  в  сумі  86817  грн.  29

коп. основного боргу та судові витрати.

Рішення  мотивоване тим, що позовні вимоги в  частині  стягнення

суми основного боргу обгрунтовані.

Не прийняті заперечення відповідача в частині пропуску позивачем

строку позовної давності, бо позивачем застосовані норми ст. 165

ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
         і перебіг строку позовної давності  для

звернення  позивача до суду за висновками суду почався з.11.2002

року.

В  частині  стягнення інфляційних та 3% річних в  розмірі  16359

грн.  70  коп. припинено провадження у справі на підставі  п.  4

ст.  80  ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         в зв’язку з  тим,  що  позивач

відмовився від позовних вимог в цій частині та відмова  прийнята

судом.

Донецький   апеляційний   господарський   суд   постановою   від

04.11.2003 рішення господарського суду від 17.07.2003 скасував.

У  задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки у відповідача

не виникло зобов’язання з оплати поставленої продукції.

В  касаційній скарзі ставиться питання про скасування  постанови

апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування  норм

матеріального та процесуального права.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши

матеріали  справи,  Вищий господарський суд України  вважає,  що

касаційна  скарга  підлягає  задоволенню  частково,   а   справа

передачі   на  новий  розгляд  до  господарського  суду   першої

інстанції з таких підстав.

Господарськими   судами   першої   та   апеляційної    інстанцій

встановлено,  що  24.01.97  між ВАТ “Єнакієвський  металургійний

завод (постачальник) і МПП “Фелікс” (покупець) підписано договір

№ 294 му на поставку металопродукції.

Пунктом   1.3  договору  передбачено,  що  позивач  зобов’язався

відвантажити  в  1977р. м/прокат, а п. 1.4  передбачає,  що  МПП

“Фелікс” в свою чергу зобов’язався відвантажити антрацит АС.

Умови  поставок  визначені розділом 3  договору,  де  в  п.  3.1

передбачено,   що   поставка   продукції   здійснюється    після

попередньої її оплати вартості.

Відповідачем на адресу позивача відвантажувався метал і  сторони

провели взаємозалік за вказаним договором.

Отже  між  сторонами  склалися  цивільно-правові  відносини,  що

регулюються умовами договору.

Судами  не  взято  до  уваги, що зі змісту  договору  №  294  МУ

вбачається,   що  відносини  сторін,  крім  його   умов   можуть

регулюватися  Угодою  країн СНД від 20.03.92  та  Положенням  про

поставку   продукції  в  редакції  1988р.  в  частині,   що   не

протирічить законодавству України.

Проте господарські суди першої та апеляційної інстанції під  час

розгляду  справи і вирішення спору по суті не з’ясували належним

чином правову природу укладеного між сторонами договору, а  тому

ухвалені  у  справі судові рішення не містять повного юридичного

аналізу зазначених договірних правовідносин, а правові висновки,

що    містяться   в   них,   не   грунтуються   на    конкретних

матеріально-правових нормах.

Під  час  нового  розгляду  справи  господарському  суду  першої

інстанції необхідно врахувати викладене, встановити дійсні права

і  обов’язки сторін, і в залежності від встановленого  правильно

застосувати  норми  матеріального  права,  що  регулюють  спірні

правовідносини та ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-12

ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2003  та

постанову  Донецького  апеляційного  господарського   суду   від

04.11.2003 у справі № 38/184 скасувати, справу передати на новий

розгляд до господарського суду Донецької області.