ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2004                              Справа N 31/227

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

акціонерного  товариства  відкритого  типу "Концерн "В" на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 16  жовтня  2003

року   у  справі  №  31/227  за  позовом  товариства  з  обмеженою

відповідальністю "Фірма "МС" до акціонерного товариства відкритого

типу "Концерн "В" про стягнення суми, -

                        В С Т А Н О В И В:

У липні  2003  року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма

"МС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з

позовом  до  акціонерного  товариства відкритого типу "Концерн "В"

про стягнення 847,50 грн., посилаючись на невиконання відповідачем

умов договору майнового найму № 392 від 13 квітня 2000 року.

Рішенням господарського  суду  Дніпропетровської  області  від  16

жовтня 2003 року  позов  задоволено.  Стягнуто  з  відповідача  на

користь  позивача  заборгованість  в  сумі  847,50 грн.  та судові

витрати.

У касаційній скарзі акціонерне товариство відкритого типу "Концерн

"В"   просить   скасувати  рішення  місцевого  суду  та  припинити

провадження  у  справі,  посилаючись  на  порушення  судом  першої

інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали  справи,  обговоривши доводи касаційної скарги,

суд вважає,  що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з  таких

підстав.

Як вбачається  з  матеріалів справи та встановлено місцевим судом,

відповідно  до  договору  майнового найму  (оперативного  лізингу)

№ 392 від 13 квітня 2000 року позивач прийняв в майновий найом для

використання під складські та  загального  користування  нежитлові

приміщення,   а   відповідач   зобов'язався  забезпечити  позивачу

можливість використання вказаних приміщень та дотримувати права та

охоронювані законом інтереси позивача, передбачені цим договором.

Судом встановлено,  що  додатково  до  лізингових платежів з липня

2000 року по грудень 2001 року  відповідачем  до  оплати  позивачу

виставлявся  рахунок за в'їзд автотранспорту позивача на територію

відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги,  суд першої інстанції виходив з умов

ст.  48  Закону  України  "Про  власність"  ( 697-12 ) (697-12)
        ,  ст.  440

Цивільного кодексу України ( 435-15  ) (435-15)
          та  того,  що  відповідач

повинен  був  забезпечити  позивачу  вільний доступ до орендованих

приміщень,  в зв'язку з  чим  стягнення  додаткової  плати  згідно

виставлених  рахунків  є неправомірним та не може розцінюватися як

надання додаткових послуг.

До того ж,  місцевим судом встановлено,  що вчинення  відповідачем

перешкод  в користуванні спірними приміщеннями,  які були об'єктом

лізингу за договором № 392,  шляхом встановлення додаткової  плати

за   в'їзд   автотранспорту  позивача  на  територію  відповідача,

підтверджено  рішенням   господарського   суду   Дніпропетровської

області  від  13  вересня  2002  року  у  справі  №  Н8/25,  яке у

встановленому порядку не скасовано.

З огляду на викладене,  рішення суду першої інстанції є  законним,

обґрунтованим,  відповідає  нормам  матеріального і процесуального

права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи

касаційної скарги його не спростовують, тому підстав для зміни або

скасування вказаного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України -

                       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу  "Концерн

"В"  залишити  без  задоволення,  а  рішення  господарського  суду

Дніпропетровської   області  від 16  жовтня  2003  року  у  справі

№ 31/227 без змін.