ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.02.2004 Справа N 22/47
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Невдашенко Л.П.,
розглянувши у відкритого акціонерного товариства
відкритому засіданні “Алчевський коксохімічний завод”,
матеріали касаційної м. Алчевськ, Луганської обл. (далі – ВАТ
скарги “Алчевський коксохімічний завод”,
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 30.10.2003
у справі господарського суду Дніпропетровської
області № 22/47
за позовом відкритого акціонерного товариства
“Нікопольський завод феросплавів”,
м. Нікополь, Дніпропетровської обл.
(далі – ВАТ “Нікопольський завод
феросплавів”)
до державного підприємства “Придніпровська
залізниця”, м. Дніпропетровськ (далі –
ДП “Придніпровська залізниця”),
товариства з обмеженою відповідальністю
“Байп Ко., Лтд”, м. Дніпропетровськ
(далі – ТОВ “Байп Ко., Лтд”),
ВАТ “Алчевський коксохімічний завод”
про стягнення 573 грн. 13 коп.
В С Т А Н О В И В:
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від
18.02.2003 стягнув з ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” 573
грн. 13 коп. основної суми і судові витрати.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від
30.10.2003 рішення господарського суду від 18.02.2003 змінив в
частині задоволення позовних вимог з ВАТ “Алчевський
коксохімічний завод”, в решті рішення скасовано.
Постанова мотивована тим, що завантаження вагону здійснювалось
вантажовідправником, а вина перевізника відсутня. Від
посередника 255 грн. (ПДВ) за тону продукції, а позивачем
сплачено 303 грн. на 1 тону продукції.
Держмито покладено на сторони пропорційно задоволених вимог.
В касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови
апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм
матеріального і процесуального права.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 358 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
умови перевезення
вантажів і відповідальність сторін за цим перевезенням
визначаються статутами (кодексами) окремих видів транспорту.
Статут залізниць України визначає обов’язки, права і
відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій,
установ, які користуються залізничним транспортом.
По залізничній накладній № 4823218 у вагоні № 65239774 ВАТ
“Алчевський коксохімічний завод” відвантажив на адресу ВАТ
“Нікопольський завод феросплавів” кокс горіх. Завантаження
вагону здійснювалось вантажовідправником.
Залізниця відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
видачу вантажу здійснила з перевіркою ваги вантажу.
Про недостачу вантажу складено комерційний акт БМ № 456965/121
від 20.10.2002. За висновками суду вини перевізника в недостачі
вантажу немає.
Розрахунок суми позову здійснений відповідно до вимог ДОСТ
32-12-2-94.
Вантаж на станцію призначення надійшов у непошкодженому вагоні
без ознак втрати під час перевезення.
При застосуванні ст. 111 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
суд виходив з того, що в передбаченій в цій статті випадках
залізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу
при перевезенні, коли на станцію призначення вантаж надійшов у
непошкодженому вагоні без ознак втрати вантажу під час
перевезення.
За таких обставин враховуючи межі перегляду справи в касаційній
інстанції встановлені ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів вважає, що підстав
для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 30.10.2003 немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.10.2003 у справі № 22/47 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.