ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.02.2004 Справа N 3/152
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Володимирецької об'єднаної державної
відкритому судовому податкової інспекції Рівненської області
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 22.09.2003 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 31
господарського суду Рівненської області
за позовом Державного підприємства "НК "Е" в особі
відособленого підрозділу Рівненська
атомна електрична станція
до Володимирецької об'єднаної державної
податкової інспекції Рівненської області
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідача: присутній,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.06.2003
року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 22.09.2003 року, по справі № 31 позов
задоволене; податкове повідомлення-рішення Володимирецької ОДПІ
від 22.05.2003 року № 0000042600/0 про застосування до ВП
"Рівненська атомна електрична станція" штрафу в сумі 2406602,54
грн. - визнане недійсним з моменту його прийняття; стягнуте з
відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 203 грн.
Відповідач - Володимирецька об'єднана державна податкова
інспекція Рівненської області звернулась з касаційною скаргою
на постанову Львівського апеляційного господарського суду , яку
просила скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального права, а саме ст.8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-111
( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон-2181); та порушення норм процесуального
права - ст.105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач не скористався процесуальним правом на надіслання відзиву
на касаційну скаргу.
Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав
доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу
представників позивача, перевіривши матеріали справи та
проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що податковим
органом проведена документальна перевірка ВП "РС" з питань
дотримання вимог законодавства за період з 01.09.2001 року по
01.05.2002 року щодо відчуження активів для ТОВ "Б" та ЗУМУ ВАТ
"П", про що складено акт перевірки від 14.05.2003 року. В
результаті перевірки встановлено, що в період з 01.10.2001 року по
01.05.2002 року позивачем реалізовано без письмового узгодження з
податковим органом майно, зокрема: частини насосів ГЦ 1309,блоки
графітові 330, акумулятор свинцовий, акумулятор СН1152, на
загальну суму 2406602,54 грн., яке знаходилось в податковій
заставі.
За матеріалами перевірки ОДПІ прийняте спірне податкове
повідомлення-рішення, яким до ВП "РС" застосовано штраф в сумі
2406602,54 грн. за відчуження активів, що перебувають у податковій
заставі, без попередньої згоди податкового органу.
На думку колегії суддів, попередні судові інстанції дійшли
обґрунтованого висновку про те, що реалізоване позивачем майно не
могло бути предметом податкової застави, а тому операції по його
продажу не підлягали письмовому узгодженню з податковим органом, з
огляду на таке.
Пунктом 1.17 статті 1 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що під
поняттям податкова застава слід розуміти спосіб забезпечення
податкового зобов'язання платника податків, не погашеного в
установлений строк та яка відповідно до цієї ж статті виникає в
силу закону.
Виходячи із п.п.8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
право
податкової застави поширюється на будь-які види активів платника
податків, які перебували в його власності (повному господарському
віданні) у день виникнення такого права.
Як зазначено в пункті 1.7 ст. 1 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
активи
платника податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні
цінності, які належать юридичній або фізичній особі за правом
власності або повного господарського відання.
Відповідно до п. 2.2 Порядку застосування податкової застави
органами державної податкової служби, затвердженого Наказом
Державної податкової адміністрації України від 28.08.2001 року
№ 338 ( z0857-01 ) (z0857-01)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
03.10.2001 року за № 857/6048 (далі Порядок № 338), розробленого
відповідно до ст. 8 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
та який визначає
механізм застосування податкової застави органами державної
податкової служби, зазначено, що предметами податкової застави не
можуть бути у тому числі об'єкти державної власності, приватизація
яких заборонена законодавчими актами, а також майно, що
включається до складу цілісних майнових комплексів державних
підприємств, які не підлягають приватизації , у тому числі
казенних підприємств (стаття 4 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
).
Згідно пп. "г" п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
від 04.03.1992 року № 2163-ІІ атомні
станції не підлягають приватизації як об'єкти, які мають
загальнодержавне значення. Законом України "Про перелік об'єктів
права державної власності, які не підлягають приватизації"
( 847-14 ) (847-14)
від 07.07.1999 року за № 847-ХІV затверджено перелік
об'єктів права державної власності, які не підлягають
приватизації, куди входить також державне підприємство
НАЕК "Е", відособленим підрозділом якої є Рівненська атомна
електрична станція.
З огляду на наведені норми судами правильно встановлене, що ВП
"Рівненська АЕС" (відособлений підрозділ ДП НАЕК "Е" без права
юридичної особи) є державним підприємством, що не підлягає
приватизації, має загальнодержавне значення та забезпечує
життєдіяльність держави.
Наказом Міністерства палива та енергетики України № 464 від
27.09.2001 року затверджені переліки майна, що включаються до
цілісного майнового комплексу ДП НАЕК "Е", в тому числі по ВП
"Рівненська АЕС", згідно додатку № 2. Відчужене позивачем майно на
загальну суму 2406602,54 грн. включено до складу цілісного
майнового комплексу ВП "Рівненська АЕС", що підтверджено записами
переліків найменувань майна.
Законом-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
запроваджено податкову заставу як спосіб
забезпечення не погашеного у строк податкового зобов'язання.
Податкову заставу слід відрізняти від застави, яка відповідно до
ст. 1 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
є одним із способів
забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань. Кожний з цих
Законів має свій власний предмет регулювання. В податковому праві
дані цивільно-правові механізми отримують якісно інший,
публічно-правовий зміст. Відповідно до п. 19.6 ст. 19 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
закони та інші нормативно-правові акти діють у
частині, що не суперечить нормам цього Закону. Як вбачається з
припису п. 11.2 ст. 11 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли
податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає
приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його
активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу,
що забезпечує ведення його основної діяльності.
З огляду на наведене колегія суду вважає застосування судом до
спірних правовідносин ст. 4 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
помилковим.
Колегія не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що на
момент продажу позивачем майна, останнє перебувало в податковій
заставі, про що є відповідний запис в Державному реєстрі застав
рухомого майна, оскільки сам по собі запис про заставу майна та
майнових прав позивача на відповідну суму, не є доказом виникнення
права податкової застави згідно із законом, враховуючи відсутність
в реєстрі переліку найменувань заставленого майна, та законодавчо
встановлену заборону щодо податкової застави майна боржника, який
не підлягає приватизації, що входить до складу цілісного майнового
комплексу.
Доводи касаційної скарги про те, що продаж активів, які входять до
об'єкта цілісного майнового комплексу, не можливий, оскільки ці
активи повинні забезпечувати провадження господарської діяльності
підприємства; продане позивачем майно не підпадає ні під одне із
визначень, що характеризують цілісний майновий комплекс, колегія
не бере до уваги з тих мотивів, що центральний орган державної
виконавчої влади, у вигляді Міністерства палива та енергетики
України, в межах своїх повноважень, реалізуючи державну політику в
електроенергетичному комплексі, маючи право здійснювати відповідно
до законодавства України функції з управління об'єктами державної
власності, що належать до сфери управління Міністерства, видав
Наказ, додатком № 1 до якого включено до складу цілісного
майнового комплексу ВП "Рівненська АЕС" найменування проданого
позивачем майна. Також, зміст цього Наказу не суперечить
визначенню поняття "цілісний майновий комплекс", яке міститься в
Положенні "Про порядок віднесення майна до такого, що включається
до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які
не підлягають приватизації, в тому числі казенних підприємств",
затвердженому Наказом Фонду Державного майна України від
05.05.2001 року № 787 ( z0463-01 ) (z0463-01)
, зареєстрованому в Міністерстві
юстиції України 30.05.2001 року за № 463/5654.
Таким чином попередні судові інстанції дійшли правомірного
висновку про те, що не можуть бути предметом податкової застави
активи позивача, які входять до складу цілісного майнового
комплексу та забезпечують ведення його основної діяльності, а тому
позивач мав право на їх відчуження без письмової згоди податкового
органу.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Володимирецької об'єднаної державної податкової
інспекції Рівненської області № 3110/10-10 від 22.10.2003 року на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.09.2003 року у справі № 31 залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.09.2003 у справі № 31 - без змін.