ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.02.2004 Cправа N 2-16/8904-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Уліцького А.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали Кримського республіканського відділення
касаційної скарги Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.09.2003
у справі АР Крим
господарського суду
за позовом Кримського республіканського відділення
Фонду соціального захисту інвалідів
до КП “Красногвардійське виробниче управління
житлово-комунального господарства”
про стягнення 1742,10 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились
- відповідача: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року Кримське республіканське відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про
стягнення з КП “Красногвардійське виробниче управління
житлово-комунального господарства” 1742,10 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.06.-17.06.2003 року позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.09.2003 року рішення місцевого господарського суду
скасовано. В позові Кримському республіканському відділенню
Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав касаційну
скаргу в якій просить дану постанову скасувати та ухвалити нове
рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело
до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 19 Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
(у редакції до
5.07.2001 року) місцеві Ради народних депутатів спільно з
підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями,
громадськими організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду
України соціального захисту інвалідів, на підставі пропозицій
органів Міністерства соціального захисту населення України
щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями Розпорядженням
від 18.12.2000 рік за № 672 Красногвардійською районною
державною адміністрацією Автономної Республіки Крим був
визначений відповідачу норматив робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів на 2001 рік.
Так, згідно до згаданого розпорядження, відповідачу норматив
робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів
встановлювався у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
З матеріалів справи вбачається, що згідно форми 10-1 за 2001 рік
підприємство налічувало 114 штатних робітників, а кількість
робочих місць для забезпечення працевлаштування відповідачем,
згідно ст. 19 наведеного Закону ( 875-12 ) (875-12)
, складала 5 місць,
фактично до середини.12.було зайнято інвалідами 4 місця, а п’яте
місце було зайняте інвалідом до середини.12.2001року.
Згідно ст. 18 Закону України ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування
інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України,
Міністерства соціального захисту населення України, місцевими
Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про організацію робочих
місць та працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314
передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості,
державні органи соціального захисту населення та відділення
Фонду про створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною
службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту,
міською Радою народних депутатів, громадськими організаціями
інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів,
їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків
МСЕК.
Таким чином, нормами діючого законодавства по соціальному
захисту інвалідів в Україні на підприємства покладено обов’язок
по створенню кількості робочих місць для працевлаштування
інвалідів, а не обов’язок їх працевлаштування.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідними
органами інваліди для працевлаштування на підприємство
відповідача не направлялись, а також не було безпосереднього
звернення інвалідів на підприємство для працевлаштування.
Також, попередньою судовою інстанцією встановлено, що відповідач
на протязі 2001 року звертався до Красногвардійського районного
центру зайнятості з питання направлення інвалідів на роботу,
однак, інвалідів бажаючих працювати на обліку не значилось, що
підтверджується довідкою з Красногвардійського районного центру
зайнятості та Красногвардійського Управління труда і соціальної
захисту населення райдержадміністрації.
За таких обставин апеляційний господарський суд прийшов до
вірного висновку, що на відповідача не може бути покладена
відповідальність на неналежне виконання обов’язків по
працевлаштуванню інвалідів, органами вказаними в ст. 18 Закону
України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
.
Окрім цього, на підставі ч. З ст. 20 Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
сплату
штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і
організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку,
який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і
зборів (обов'язкових платежів).
Як встановлено попередньою судовою інстанцією за результатом
фінансово-господарської за 2001 рік КП “Красногвардійське
виробниче управління житлово-комунального господарства”
працювало збитково та прибутку не отримувало.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду
ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх
обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального права, а доводи касаційної
скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.09.2003 у справі № 2-16/8904-2003 залишити без змін.