ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2004 Справа N 25/261
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу ТОВ “Ю”
і додані до неї матеріали
на постанову від 28.07.2003 р.
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 25/261
господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Ю”
до ЗАТ “Фармацевтична фірма “Д”
про стягнення 228131,77 грн.
за зустрічним позовом ЗАТ “Фармацевтична фірма “Д”
до ТОВ “Ю”
про стягнення 798987,63 грн.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Ю” у квітні 2003 р. звернулося в господарський суд м. Києва
з позовом до ЗАТ “Фармацевтична фірма “Д” про стягнення
228131,77 грн. заборгованості за надані юридичні послуги,
посилаючись на те, що останнім, відповідно до укладеної
Генеральної угоди № 001-02\2000 про юридичне обслуговування від
01.03.2000р., не оплачені надані юридичні послуги, а саме: 7600
грн. за поточний юридичний супровід за лютий 2003р., 10118,32
грн. за супровід справи АС № 538г\98 та 205167,46 грн. за
представництво у Міжнародному комерційному арбітражному суді при
ТПП України по справі АС № 98г\2002.
Відповідач звернувся із зустрічним позовом про стягнення з
позивача 798987,63 грн. збитків, заподіяних неналежним
виконанням зобов’язань за Генеральною угодою № 001-02\2000 про
юридичне обслуговування від 01.03.2000р. Вимоги зустрічного
позову мотивовані тим, що збитки в сумі 170109,48 грн. заподіяні
відповідачу внаслідок неналежного виконання позивачем
зобов’язань щодо юридичного супроводження справи № 4011/5-16, а
саме: пропущенням строків подачі касаційної скарги. Решта вимог
зустрічного позову мотивована тим, що збитки у сумі 628878,15
грн. заподіяні відповідачеві внаслідок неповернення позивачем
оригіналу рішення від 10-14.01.2003р. Міжнародного комерційного
арбітражного суду при ТПП України по справі АС № 98г\2002, що
унеможливило його виконання.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2003 р.
первинний позов задоволено в повному обсязі: стягнуто з ЗАТ
„Фармацевтична фірма „Д” на користь ТОВ „Ю” 228131,77 грн.
заборгованості та 1718,00 грн. судових витрат. В задоволенні
зустрічного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
28.07.2003 р. рішення господарського суду м. Києва від
26.05.2003 р. скасовано, в задоволенні первинного позову
відмовлено. Зустрічний позов задоволено в повному обсязі:
стягнуто з ТОВ „Ю” на користь ЗАТ „Фармацевтична фірма „Д”
798987,63 грн. збитків, 2568,00 грн. судових витрат.
В своїй касаційній скарзі ТОВ „Ю”, просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 28.07.2003 р. скасувати,
рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2003 р. у справі
№ 25/261 залишити без змін. Скаржник посилається на те, що при
прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції
порушені норми матеріального і процесуального права, зокрема,
ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 4-2, 4-5, 35,
115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст.ст. 203, 209 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, а також неправильно застосовані норми матеріального
права, зокрема, ст.ст. 6, 32, 153, 161, 162, 216 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст. 3, 4 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарськими
судами норм матеріального та процесуального права, колегія
суддўв Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, юридичні послуги з
поточного юридичного супроводу, згідно з п. 1.3 Генеральної
угоди надавалися позивачем на підставі переданих матеріалів
справ, а згідно з п. 1.8, при наданні цих послуг, позивачем на
безоплатних підставах використовувалися приміщення, обладнання
та засоби зв’язку, що належать відповідачеві.
Відповідно до п. 1.2 Генеральної угоди відповідач зобов’язаний
щомісяця оплачувати юридичні послуги з поточного юридичного
супроводу, вартість яких, згідно із п. 2.2 Генеральної угоди,
визначено кошторисом від 01.02.2001р. у сумі 7600,00 грн.
Відповідач у листі від 29.01.2003р. запропонував розірвати угоду
починаючи з 27.02.2003р., і вимагав негайної передачі матеріалів
справ та звільнення приміщень.
Протягом.02.2003 р. позивач надавав відповідачеві послуги з
поточного юридичного супроводу та здійснював передачу приміщень,
обладнання та засобів зв’язку та матеріалів справ. По завершенні
передачі обладнання, засобів зв’язку та матеріалів справ
відповідачем були вилучені перепустки у спеціалістів ТОВ „Ю”.
Вилучення відповідачем перепусток, позбавило спеціалістів ТОВ
„Ю” доступу до приміщень, що унеможливило подальше надання
юридичних послуг з поточного юридичного супроводу у лютому 2003
р.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом,
заперечення відповідача про використання послуг з поточного
юридичного супроводу ЗАТ „Аудиторська компанія „Київська
аудиторська група” у лютому 2003р. є необґрунтованими і
безпідставними, оскільки аудиторська діяльність згідно з ст. 6
Закону України „Про аудиторську діяльність” ( 3125-12 ) (3125-12)
є
виключним видом діяльності, який не може поєднуватися із іншими
видами діяльності, зокрема, наданням юридичних послуг. Крім
того, відповідач не позбавлений можливості звертатися і
отримувати послуги одночасно у кількох осіб, що не звільняє його
від обов’язку оплачувати послуги кожного з них.
Відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди винагорода позивача за
поточний юридичний супровід встановлюється кошторисами і
підлягає оплаті щомісяця. Кошторис містить у собі розрахунок
місячних витрат позивача, необхідних для здійснення поточного
юридичного супроводу.
Отже, кошторисом від 01.02.2001р., відповідно до п. 2.2
Генеральної угоди узгоджений розрахунок місячних витрат
позивача, необхідних для здійснення поточного юридичного
супроводу.
Положення Генеральної угоди свідчать про те, що домовленістю
сторін передбачено право відповідача на отримання послуг з
поточного юридичного супроводу, що здійснюватиметься за умови
щомісячної оплати витрат позивача у сумі 7600,00 грн., та
відбувається внаслідок звернення відповідача.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, позивач
втратив можливість надати послуги з поточного юридичного
супроводу в повному обсязі саме внаслідок дій відповідача,
згідно з якими у позивача були вилучені матеріали справ,
обладнання та засоби зв’язку, а також заборонений доступ до
приміщень.
Місцевим господарським судом правильно оцінені положення п. 6.2
Генеральної угоди, згідно з якими розірвання угоди відбувається
через місяць після направлення письмового повідомлення. Такою
домовленістю сторін передбачено існування протягом місяця
правовідносин, що ґрунтуються на Генеральній угоді, в тому
числі, існування обов’язків щодо надання та оплати послуг з
поточного юридичного супроводу у лютому 2003 р. Розірвання
Генеральної угоди, за ініціативою відповідача, покладає на нього
обов’язок, передбачений п. 6.4 Генеральної угоди, по оплаті
фактично наданих юридичних послуг.
Зважаючи на те, що надання послуг з поточного юридичного
супроводу стало неможливим з вини самого відповідача, на
підставі ст.ст. 161 та 216 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, він зобов’язаний оплатити послуги з поточного
юридичного супроводу за лютий 2003р. у сумі 7600,00 грн.
З огляду на наведене, рішення місцевого господарського суду про
задоволення первинного позову в частині стягнення з відповідача
в сумі 7600,00 грн. відповідає матеріалам справи та чинному
законодавству, а посилання апеляційного суду на те, що послуги з
поточного юридичного супроводу не підлягають оплаті в зв’язку з
тим, вони надані в меншому ніж передбачено кошторисом від
01.02.2001р. обсязі, є необґрунтованими і безпідставними,
оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.
Як було встановлено місцевим та апеляційним господарськими
судами, на виконання договору № 21-3487 про комплексне юридичне
обслуговування від 15.08.1997р., зобов’язання за яким перейшли у
Генеральну угоду, відповідно до п. 6.5, ТОВ „Ю” зобов’язалося
надавати послуги з юридичного супроводження справи АС № 538г\98.
Сторони узгодили між собою вартість та обсяг юридичних послуг у
кошторисі від 02.06.1999р. Зокрема, 4 етапом кошторису
передбачено співробітництво ТОВ „Ю” із адвокатом Вольфгангом
Барраном, ФРН стосовно примусового стягнення боргу з фірми
Йентек, а також визначена вартість цих послуг, що є еквівалентом
3504,60 німецьких марок, і дорівнює 10118,32 грн. Висновок
апеляційного господарського суду про відсутність доказів
виконання позивачем зобов’язань, передбачених 4 етапом кошторису
від 02.06.1999р., не відповідає фактичним обставинам справи.
Як вбачається із матеріалів листування ТОВ „Ю” із адвокатом
Вольфгангом Барраном, ФРН, яке здійснювалося протягом 1999р. –
2003р., внаслідок цього співробітництва Верховним судом
Федеральної землі Тюрінгії винесено рішення від 01.11.2000р. у
справі 4 Sch 7\00, яким надано виконання рішення від
30.06.1999р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП
України у справі АС № 538г\98.
Як правильно встановлено рішенням суду першої інстанції, рішення
Верховного суду Федеральної землі Тюрінгії від 01.11.2000р. у
справі 4 Sch 7\00 свідчить про надання позивачем послуг,
передбачених 4 етапом кошторису від 02.06.1999р. Розірвання
Генеральної угоди за ініціативою відповідача, не звільняє від
обов’язку, передбаченого п. 6.4 Генеральної угоди, по оплаті
фактично наданих юридичних послуг.
Таким чином, згідно з ст.ст. 161 та 216 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
відповідач зобов’язаний оплатити фактично
надані послуги з юридичного супроводження справи АС № 538г\98 в
сумі 10118,32 грн. Отже, рішення місцевого господарського суду
про задоволення первинного позову в частині стягнення з
відповідача 10118,32 грн. відповідає матеріалам справи та
чинному законодавству.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
позивачем на підставі Генеральної угоди надавалися юридичні
послуги з представництва у Міжнародному комерційному
арбітражному суді при ТПП України у справі АС № 98г\2002 за
позовом ЗАТ „Фармацевтична фірма „Д” до фірми Петер Біндер і Ко
про стягнення 355576,20 євро. Рішенням від 10-14.01.2003р.
Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України у
справі АС № 98г\2002 спір вирішено на користь ЗАТ „Фармацевтична
фірма „Д”.
Посилання апеляційного господарського суду на необхідність
визначення вартості юридичних послуг з представництва у судах
виключно у формі кошторисів, які повинні складатися ТОВ „Ю” та
затверджуватися Генеральним директором ЗАТ „Фармацевтична фірма
„Д”, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки не відповідає
дійсним обставинам справи.
Так, сторонами Генеральної угоди в п. 3.1 узгоджений порядок
визначення вартості юридичних послуг з представництва у судах,
згідно з якими, винагорода позивача за юридичні послуги,
пов’язані з представництвом відповідача в арбітражних,
третейських та судах загальної юрисдикції за майновими позовами
(поданими відповідачем або до нього) розраховується виходячи із
10 відсотків від ціни позову, якщо інше не передбачено окремою
домовленістю сторін.
Згідно з п. 1.4 Генеральної угоди, виконання зобов’язань за цією
угодою не потребує укладення додаткових угод або доповнень, тому
твердження апеляційного господарського суду про необхідність
укладення та узгодження кошторису, необхідного для встановлення
вартості послуг з представництва у суді, не підтверджується.
Висновок апеляційного господарського суду про те, що позивачем
належними й достатніми доказами не доведено факт надання
юридичних послуги з представництва у Міжнародному комерційному
арбітражному суді при ТПП України у справі АС № 98г\2002, не
відповідає фактичним обставинам справи. Із тексту рішення від
10-14.01.2003 р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при
ТПП України у справі АС № 98г\2002 вбачається, що у арбітражному
процесі представництво ЗАТ „Фармацевтична фірма „Д” було
здійснене спеціалістом ТОВ „Ю” – Федоровим Д.А. Місцевим
господарським судом встановлено, що вартість фактично наданих
послуг з представництва у Міжнародному комерційному арбітражному
суді при ТПП України у справі АС № 98г\2002, згідно з
розрахунком позивача, дорівнює 10 відсоткам від ціни позову і
становить 210166,88 грн. Отже, згідно із ст.ст. 161, 162 та 216
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідач зобов’язаний
оплатити фактично надані послуги з представництва у Міжнародному
комерційному арбітражному суді при ТПП України у справі АС №
98г\2002 в сумі 210166,88 грн.
З огляду на наведене, рішення місцевого господарського суду про
задоволення первинного позову в частині стягнення з відповідача
210166,88 грн., відповідає матеріалам справи та чинному
законодавству.
У зустрічному позові відповідач вимагав стягнення збитків у сумі
170109,49 грн., з яких 2619,00 грн. – судові витрати по справі,
146595,98 грн. – сума боргу ТОВ „В” перед ЗАТ „Фармацевтична
фірма „Д” за медикаменти та 20894,50 – пеня.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ЗАТ „Фармацевтична фірма
„Д” посилається на те, що збитки йому заподіяні внаслідок
неналежного виконання ТОВ „Ю” зобов’язань за Генеральною угодою,
зокрема, у зв’язку із несвоєчасною подачею касаційної скарги по
справі № 4011/5-16 про стягнення боргу з ТОВ „В”. Повернення
касаційної скарги внаслідок пропуску строків подання, на думку
відповідача, позбавило його можливості стягнути з ТОВ „В” борг у
сумі 170109,48 грн. і спричинило йому збитків саме у сумі
170109,48 грн.
Посилання апеляційного господарського суду на те, що пропуск
терміну касаційного оскарження судових рішень у справі №
4011/5-16 є результатом неналежного виконання позивачем взятих
на себе зобов’язань за Генеральною угодою, є необґрунтованим та
безпідставним, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи.
Згідно із ст. 209 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
особа,
яка порушила зобов’язання, несе майнову відповідальність при
наявності вини. Судом першої інстанції встановлено, що проект
касаційної скарги був складений ТОВ „Ю” і поданий до підпису ЗАТ
„Фармацевтична фірма „Д”. Згідно зі ст. 111 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
відповідальність за дотримання строків касаційного
оскарження покладається на особу, яка уповноважена підписати
касаційну скаргу. Генеральним директором ЗАТ „Фармацевтична
фірма „Д” касаційну скаргу було підписано 19.11.2002 р. без
будь-яких зауважень чи застережень. Цього ж дня, ці документи
були зареєстровані канцелярією відповідача і направлені поштою
на адресу господарського суду Харківської області.
За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про
те, що відповідачем не доведено вини позивача у пропущенні
строків касаційного оскарження, є цілком обґрунтованим і
підтверджується відповідними матеріалами справи.
Також місцевим господарським судом правильно зроблено висновок
про відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями ТОВ „Ю”
та збитками відповідача, оскільки навіть в разі прийняття
касаційної скарги Вищим господарським судом України,
відповідачем не надано беззаперечних доказів скасування судових
рішень першої та апеляційної інстанції у справі № 4011\5-16 і,
відповідно, задоволення позовних вимог ЗАТ „Фармацевтична фірма
„Д” до ТОВ „В”.
Згідно з ст. 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського
суду у справі № 4011\5-16, що набрало законної сили, є
обов’язковим на всій території України, воно має преюдиціальне
значення для цієї справи.
Згідно з рішенням від 20.06.2002 р. господарського суду
Харківської області та постановою від 01.10.2002 р. Харківського
апеляційного господарського суду у справі № 4011\5-16, ЗАТ
„Фармацевтична фірма „Д” у позові до ТОВ „В” про стягнення боргу
в сумі 167490,48 грн. відмовлено.
Таким чином, місцевим господарським судом зроблений правильний
висновок про відсутність причинно-наслідкового зв’язку між
боргом ТОВ „В” та діями ТОВ „Ю”.
З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції в частині
відмови у позові в частині стягнення збитків у сумі 170109,48
грн. відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.
У зустрічному позові відповідач вимагав також стягнення збитків
у сумі 628878,15 грн. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги,
відповідач посилається на те, що ці збитки йому завдані
утриманням оригіналу рішення від 10-14.01.2003 р. Міжнародного
комерційного арбітражного суду при ТПП України у справі АС
№ 98г\2002, що унеможливило його виконання – стягнення з фірми
Петер Бендер і Ко боргу в сумі 628878,15 грн.
Посилання апеляційного суду на те, що невиконання позивачем
зобов’язань щодо передачі оригіналу рішення від 10-14.01.2003 р.
Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України у
справі АС № 98г\2002, потягло за собою втрату можливості ЗАТ
„Фармацевтична фірма „Д” на стягнення коштів з фірми Петер
Біндер і Ко, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки не
відповідає дійсним обставинам справи.
Згідно із ст. 209 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, особа,
яка порушила зобов’язання несе майнову відповідальність при
наявності вини. Судом першої інстанції встановлено, що спір між
ТОВ „Ю” та ЗАТ „Фармацевтична фірма „Д” виник саме через
односторонню відмову останнього від виконання зобов’язань за
Генеральною угодою.
Рішення від 10-14.01.2003р. Міжнародного комерційного
арбітражного суду при ТПП України по справі АС № 98г\2002 разом
із іншими документами, відповідно до ст. 32 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, є письмовими доказами надання послуг і додані
позивачем до позовної заяви.
Дії ТОВ „Ю” щодо звернення до суду за захистом порушених прав,
відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не
можуть вважатися порушенням зобов’язань за Генеральною угодою.
Позивач не несе відповідальності за борги фірми Петер Біндер і
Ко перед відповідачем, оскільки це не передбачено ані законом,
ані Генеральною угодою.
Місцевим господарським судом зроблений правильний висновок про
вўдсутнўсть причинно-наслідкового зв’язку між боргом фірми Петер
Бендер і Ко та діями ТОВ „Ю”. Рішення місцевого господарського
суду про відмову у позові в частині стягнення збитків у сумі
628878,15 грн., відповідає матеріалам справи та чинному
законодавству.
Київським апеляційним господарським судом при прийнятті
постанови від 28.07.2003 р. було неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття
постанови, яка не відповідає фактичним обставинам справи та
суперечить діючому законодавству.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова Київського
апеляційного господарського суду від 28.07.2003 р. підлягає
скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням
норм матеріального та процесуального права. Скасоване нею
законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає
залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Ю” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 28.07.2003 р. у справі № 25/261
задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.07.2003 р. у справі № 25/261 скасувати, рішення
господарського суду м. Києва від 26.05.2003 р. залишити без
змін.