ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2004 Справа N 22/508
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого,
Є. Чернова,
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача Шевченко Н.А.
- відповідача
розглянув АКПІБ ЗАТ “Промінвестбанк” в особі філії
Дніпровського відділення Промінвестбанку
касаційну скаргу м. Києва
на постанову 25.11.2003р.
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 22/508
за позовом АКПІБ ЗАТ “Промінвестбанк” в особі філії
Дніпровського відділення Промінвестбанку
м. Києв
до Національного банку України в особі
Головного управління по м. Києву і
Київській області
про визнання недійсною постанови; зустрічний позов про
стягнення 12 788, 25 грн. штрафу
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.07.2003р. (суддя
Шкурат А. м. ) у задоволенні позову відмовлено. Винесеним
рішенням зустрічний позов НБУ в особі Головного управління по
м. Києву та Київській області про стягнення АКПІБ ЗАТ
“Промінвестбанк” 12 788,25 грн. штрафу за порушення валютного
законодавства задовольнити.
Таке рішення суд прийняв з наступних міркувань. Філія
“Дніпровське відділення Промінвестбанку” не виконало функцію
агента валютного контролю та порушила вимоги ч. 2 ст. 13 Декрету
КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”
( 15-93 ) (15-93)
, ч. 1 постанови КМУ і НБУ “Про посилення контролю за
проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за
зовнішньоекономічними операціями”. А відповідно до п. 2.5
розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого
Постановою Правління НБУ нездійснення уповноваженими банками
функцій агента валютного контролю тягне за собою позбавлення
генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій
або штраф у розмірі 25% від суми (вартості) валютних операцій,
здійснених резидентами і неризидентами через ці банки з
порушенням чинного законодавства.
Суд вважає, що недосконалість комп’ютерного файлу 98 (помилка в
юридичній адресі) не впливає на вирішення справи, оскільки
адреса, згідно з п. 4 Положення про Єдиний державний реєстр
підприємств і організацій України відноситься до довідкових, а
не ідентифікаційних даних і тому не є показником, не визначення
якого може вплинути на виконання банком контрольних функцій.
Крім того джерелом інформації стосовно застосування спеціальних
санкцій є WEB-сторінка в комп’ютерній мережі Internet за адресою
“http://WWW.UKRDZI.COM.UA”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2003р. по справі № 22/508 рішення господарського суду
м. Києва від 30.07.2003р. залишено без змін, а апеляційну скаргу
без задоволення.
До винесення такого рішення апеляційний суд прийшов з тих же
підстав, що були зазначені при винесенні рішення судо першої
інстанції. Крім того, апеляційний суд вважає, що посилання
позивача на постанову Вищого господарського суду України від
22.01.2002р. у справі № 9/255-1692 та ухвалу Верховного суду
України від 18.04.2002р., якою постанова від 22.01.2002р.
залишена без змін, безпідставне. Відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє провадження у
справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу,
який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між
тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Із
наданої скаржником постанови Вищого господарського суду України
вбачається, що предметом спору було визнання недійсною постанови
відповідача від 10.04.2001р., а по даній справі визнається
недійсною постанова НБУ від 13.05.2003р. № 446.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 25.11.2003р. по справі
№ 22/508 скасувати на підставі того, що:
- невірно застосовано норму ст. 37 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
, оскільки відповідно
до цієї статті санкції за порушення норм даного Закону
застосовуються до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
безпосередньо Міністерством економіки та з питань європейської
інтеграції України, але не Національним банком України;
- інформація доведена файлом 98, не є нормативно-правовим
актом,що передбачено ст. 56 Закону України “Про Національний
банк України” ( 679-14 ) (679-14)
, згідно з якою обов’язковими до
виконання є лише нормативно-правові акти НБУ у формі постанов
Правління а також інструкції, положення, правила, що
затвердженні цими постановами та зареєстровані в Міністерстві
юстиції. Одже апеляційним судом було порушено норми ст. 56
Закону України “Про Національний банк України” ( 679-14 ) (679-14)
.
Відповідач вважає, що прийнятті рішення відповідають чинному
законодавству і при винесенні рішенні суди правильно застосували
норми законодавства.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та встановив наступне.
Згідно контракту від 16.01.2003р. між продавцем ТОВ
“Трансенерго-Запад” (Республіка Білорусь) та покупцем ДП
“ТрансЛифтКомплект” (Україна) погоджена поставка обладнання,
розрахунки за який покладені на позивача.
До ТОВ “Трансенерго-Запад” були застосовані спеціальні санкції,
відповідно до ст. 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
Цивільна правоздатність іноземних підприємств при укладанні
зовнішньоторговельних угод та здійсненні розрахункових операцій
визначається на підставі ст. 597 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно
законодавства тієї країни, де засноване підприємство, інша
юридична особа.
Виходячи з цього Вищий господарський суд України приходить до
висновку, що у випадку розбіжностей ідентифікація юридичної
особи – нерезидета сторони по контракту можлива на підставі
виписки з реєстру тієї країни, де нерезидент зареєстрований, яка
має вміщувати інформацію щодо форми власності, назви адреси
товариства та його коду. Відсутність такої виписки свідчить про
неврахування судом вимог ст. 597 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Ст. 56 Закону України “Про Національний банк України” ( 679-14 ) (679-14)
встановлено, що обов’язковим для банків є тільки
нормативно-правові акти НБУ, посилання на файл 98 до уваги судом
не приймається, оскільки наслідки неврахування відомостей у
цьому файлі резидентом та відповідальність за такі дії Законами
України не передбачена. Файл за своєю правовою природою є
звітністю.
Згідно умов ст. ст. 11, 12, 13, 14 Уніфікованих правил МТП по
інкасо, умов банківського переказу відповідальність банку настає
при наявності вини. За вказаними міжнародними звичаями
визнається при зовнішньоекономічних розрахунках юридична
обов’язковість. Виходячи з цього суд констатує, що вина позивача
не доведена, а отже судо безпідставно не застосовано ст. 209 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, відповідно до ст. 37 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
санкції за порушення
норм даного Закону застосовуються до суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності безпосередньо Міністерством
економіки та з питань європейської інтеграції України. А ст. 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає обов’язок органів
державної влади та посадових осіб діяти лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституціїю та
Законами України. Отже Національний банк України при винесенні
постанови, діяв з перевищенням своїх повноважень.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст. Ст. 107, п. 3
ст. 111-9, 111-11, 111-12, 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И Л И:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2003р. у справі № 22/508 та рішення господарського суду
м. Києва по цій справі скасувати, позов задовольнити.
3. Визнати недійсною постанову НБУ від 13.05.2003р. № 446.
4. Витрати по сплаті державного мита, в тому числі за перегляд
у касаційній інстанції, віднести на відповідача.
5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ згідно
ст. 122 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.