ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2004 Справа N 20/504
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Фонду державного майна України
на постанову від 28.10.03 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 20/504 господарського суду м. Києва
за позовом ЗАТ “Лікувально-оздоровчий центр “Демерджи”
до Фонду державного майна України
3-тя особа без ТзОВ “Туристична фірма “САМ”
самостійних вимог
про визнання недійсними рішень
У справі взяли участь представники
позивача: Шарапа м. О. (дор. у справі)
відповідача: Кирилюк Р.І. (дор. від 8.07.2003)
3-тя особа без самостійних вимог: ТФ “САМ” - Н. Козій (дор. у
справі)
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2003 позивачу
відмовлено в позові про визнання недійсним рішення Фонду
державного майна України від 04.07.2003 про недопущення позивача
до участі в конкурсі з продажу пакета акцій ВАТ “Пансіонат з
лікуванням “Донбас” розміром 97,83% статутного фонду товариства.
Рішення суду мотивоване тим, що рішення Фонду є обгрунтованим і
відповідає вимогам діючого законодавства України (суддя В.
Андрієнко).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
28.10.2003 рішення суду від 06.08.2003 скасовано. Рішення Фонду
державного майна України від 04.07.2003 про недопущення позивача
до участі в конкурсі (протокол № 171) та про затвердження
підсумків конкурсу з продажу акцій від 07.07.2003 (протокол № 2)
визнано недійсним. Постанова мотивована тим, що умови конкурсу
не містили обов’язкової умови надання документів, підтверджуючих
досвід роботи у галузі туризму та розміщення відпочиваючих. Суд
дійшов висновку, що мало місце істотне порушення відповідачем
правил підготовки та проведення конкурсу у вигляді недопущення
до участі в конкурсі позивача (колегія суддів у складі: С.
Бондар, Б. Отрюх, В. Корсак).
В поданій касаційній скарзі Фонд державного майна України
просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 28.10.2003
і залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від
06.08.2003. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки
апеляційної інстанції не відповідають наявним у справі
матеріалам. Зокрема, до додаткових умов конкурсу було включено
умову щодо необхідності наявності в учасника конкурсу досвіду
роботи в галузі туризму та розміщення відпочиваючих не менш 5
років, а ненадання інформації щодо наявності такого досвіду. При
прийнятті постанови судом допущено порушення вимог п. 6.9
“Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів
акцій відкритих акціонерних товариств, створених в процесі
приватизації та корпоратизації”. Його висновки зроблені на
додаткових документах, які позивачем органу приватизації не
надавались і не аналізувались при вирішенні питання про
допущення чи недопущення позивача до участі в конкурсі.
Постанова прийнята апеляційною інстанцією всупереч вимогам ст. 4
Закону України “Про підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
відповідно до
яких діяльність, пов’язана з наданням туристичних послуг,
потребує ліцензії.
Ліцензування в галузі туризму запроваджено з 16.12.1993 згідно з
Законом України “Про внесення змін і доповнень до деяких
законодавчих актів України” ( 3716-12 ) (3716-12)
№ 3716-ХІІ. Позивач
отримав ліцензію в 2000 та 2003 роках, що свідчить про те, що
він не може мати досвіду роботи в цій галузі не менше 5 років.
Апеляційним судом неправильно застосовані положення ст. 1 Закону
України “Про туризм” ( 324/95-ВР ) (324/95-ВР)
, внаслідок чого суд дійшов
помилкового висновку, що діяльність в галузі функціонування
оздоровчих закладів та закладів відпочинку, яка фактично
здійснювалася позивачем та підприємствами, правонаступником яких
він є – це діяльність в галузі туризму.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Суд першої та апеляційної інстанції встановили наступне.
В газеті “Відомості приватизації” від 04.03.2003 ФДМ України
було опубліковане повідомлення про проведення конкурсу з продажу
пакету акцій ВАТ “Пансіонат щ лікуванням “Донбас” розміром
97,83% статутного фонду товариства. Пунктом 12 повідомлення були
визначені додаткові умови участі у конкурсі, а саме,
необхідність наявності у учасника конкурсу досвіду роботи в
галузі туризму та розміщення відпочиваючих не менше 5 років.
26.06.2003 позивачем до ФДМ України було подано пакет конкурсних
пропозицій та пакет з підтвердними документами.
02.07.2003 відбулось засідання робочої групи (протокол № 171)
ФДМ України, на якому були розглянуті підтвердні документи
потенційних покупців і в тому числі надані позивачем. За
результатами експертизи робочою групою було встановлено, що
позивач не надав документи, які б свідчили про наявність у нього
досвіду роботи в галузі туризму та розміщення відпочиваючих не
менше 5 років. Протокол засідання робочої групи був затверджений
головою Фонду державного майна 04.07.2003.
Судом також встановлено, що Державна туристична адміністрація
України повідомила про те, що діяльність в галузі туризму
підлягала ліцензуванню з листопаду 1998 року. Позивачем ліцензія
9 04758 на право провадження іноземного та внутрішнього туризму
отримана 02.06.2000.
Позивачем не було дотримано додаткових умов конкурсу. У зв’язку
з цим та відповідно п. 6.9 Положення про порядок проведення
конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних
товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації”
від 13.09.2000, позивач не був допущений до участі у конкурсі з
продажу пакета акцій ВАТ “Пансіонат з лікуванням “Донбас” про що
був повідомлений листом Фонду держмайна України від 07.07.2003.
07.07.2003 відбулось засідання конкурсної комісії по проведенню
конкурсу (протокол № 2), на якому була розглянута конкурсна
пропозиція учасника конкурсу, що був допущений до участі в
конкурсі. Конкурсна пропозиція ТОВ “Туристична фірма “САМ” була
визнана такою, що відповідає умовам конкурсу.
Апеляційний суд встановив також, що 26.06.2003 позивач подав
відповідачу інформацію щодо додаткових умов участі в конкурсі. В
судових засіданнях ним встановлено, що позивач та підприємства,
правонаступником яких він є, протягом 1990-2003 років
здійснювали діяльність з розміщення відпочиваючих та діяльність
з надання послуг, спрямованих на задоволення потреб осіб, які
відповідно до ст. 1 Закону України “Про туризм” ( 324/95-ВР ) (324/95-ВР)
є
туристами. В період з 1984 до 2000 року ліцензування цієї
діяльності було не передбачено.
Апеляційна інстанція зазначила, що вимоги стосовно додаткових
умов і причина відмови є протирічними, оскільки публікація
містить вимогу стосовно надання інформації, а у рішенні про
відмову, яке виражене у протоколі, іде мова про ненадання
документів.
Касаційна інстанція в межах своїх повноважень перевіряє
правильність наданої юридичної оцінки судами встановленим ними
обставинам, які зазначені вище. При проведенні конкурсі
відповідач повинен був керуватися Положенням про порядок
проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих
акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та
корпоратизації ( z0665-00 ) (z0665-00)
, затвердженим наказом Фонду
державного майна України, Антимонопольного комітету України,
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від
13.09.2000 року 1908/11/271, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 28.09.2000 № 665/4886.
Відповідно п. 1.3 цього Положення ( z0665-00 ) (z0665-00)
конкурсною
документацією є конкурсна пропозиція та підтвердні документи.
Підтвердні документи це документи, які містять свідчення та
докази правового статусу та кваліфікаційних характеристик
учаснику конкурсу. На підставі підтвердних документів
встановлюється відповідальність учасника конкурсу вимогам ст. 8
Закону України “Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
та здатність учасника конкурсу виконати специфічні умови
приватизації відповідного об’єкту приватизації згідно з нормами
чинного законодавства України та умовами конкурсу.
Додаткові умови участі в конкурсі – це встановлені органом
приватизації, в тому числі за поданням конкурсної комісії,
вимоги до підтвердних документів, які можуть стосуватись
кваліфікаційних характеристик учасника конкурсу та особливостей
приватизації об’єкта приватизації.
З огляду на встановлені судами обставини та приймаючи до уваги
тлумачення термінів Положення ( z0665-00 ) (z0665-00)
, колегія суддів
дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції необгрунтовано
вказав, що позивачу достатньо було надати інформацію про свій
досвід в галузі туризму та розміщення відпочиваючих не менше 5
років. Позивач повинен був надати на підтвердження додаткових
умов конкурсу відповідні підтвердні документи.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач надав Фонду лише
інформацію щодо додаткових умов участі в конкурсі.
Вказане апеляційною інстанцією в постанові, що відповідач міг
витребувати у позивача конкретні документи, які б підтверджували
наявність досвіду роботи в галузі туризму, - не грунтується на
діючому законодавстві. Вказане вище Положення про порядок
проведення конкурсів з продажу пакетів акцій... не покладає на
Фонд держмайна таке зобов’язання. Навпаки, в п. п. 5.5 вказано,
що потенційні покупці конкурсну пропозицію та підтвердні
документи подають до органу приватизації одночасно в окремому
конверті. В окремих випадках орган приватизації організує
отримання додаткової інформації від відповідних державних
органів за належністю.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що робоча група з
проведення експертизи підтвердних документів (протокол 171, арк.
115) встановила, що ЗАТ “Лікувально-оздоровчий центр “Демерджи”
не надало підтвердних документів, які б свідчили про наявність у
нього досвіду роботи в галузі туризму та розміщення
відпочиваючих не менше 5 років (код ЗКГНГ – 91620) і вирішила,
що на підставі п. 6.9 Положення ( z0665-00 ) (z0665-00)
він не допускається
до участі в конкурсі.
За таких обставин висновок апеляційної інстанції, що позивач не
порушив умов конкурсу, колегія суддів вважає
помилковим. Правильну оцінку встановленим фактам та обставинам
справи надав суд першої інстанції при винесенні рішення від
6.08.2003 року.
Приймаючи до уваги викладене, касаційна інстанція дійшла
висновку, що відповідач прийняв оскаржувані рішення в межах
своєї компетенції і з додержанням вимог законодавства, що
регулює виникші відносини.
На підставі викладеного постанова апеляційної інстанції підлягає
скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.10.2003 у справі 20/504 господарського суду м. Києва
скасувати і залишити в силі рішення господарського суду м. Києва
від 06.08.2003 по цій справі.