ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2004 Справа N 17/241-03-5736
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Є.Борденюк,
суддів: М.Остапенка, В.Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "ХХХ"
на постанову від 28.10.2003
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17/241-03-5736
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства
"YYY"
до ВАТ "ЕК "XXX"
про спонукання щодо виконання певних дій
в судове засідання прибули представники сторін:
позивача А.А.А. (дов. від 04.06.2003)
відповідача Б.Б.Б. (дов. від 05.01.2004), В.В.В. (дов. від
25.12.2003)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами у справі
укладений договір про постачання електроенергії № 0041. Під час
дії договору - 03.06.2002 відповідач відключив постачання
електроенергії, чим припинив виконання зобов'язань за договором,
що є неправомірним.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.09.2003
(суддя Л. Зуєва) у позові про спонукання відповідача відновити
постачання електроенергії відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач має дебіторську
заборгованість, яку відповідач обґрунтував, а тому дії відповідача
щодо припинення постачання електроенергії відповідають вимогам ст.
26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та п.п.
9.3, 9.4 Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
,
затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
28.10.2003 (колегія суддів: Н. Ліпчанська, Є. Андреєва, Л. Мацюра)
рішення у справі скасоване, позовні вимоги задоволені шляхом
зобов'язання відповідача відновити позивачу електропостачання
відповідно до умов договору.
Постанова суду мотивована тим, що із аналізу наданих відповідачем
до господарського суду доказів про причини і підстави відключення
ліній електропостачання вбачається, що станом на 04.05.2002 у ПСП
"YYY" була дебіторська заборгованість у сумі 33189,00 грн., як
свідчить повідомлення про припинення постачання електроенергії,
тоді як в наданому розрахунку станом на травень 2002 року
вказується інша сума заборгованості - 6695,96 грн.
Невизначення суми заборгованості за спожиту електроенергію між
сторонами зумовило неможливим розгляд справи № 19/97-03-3566 за
позовом прокурора Н-ського району Ч-ської області в інтересах
держави в особі Міністерства палива та енергетики України в особі
Н-ського РЕМ ВАТ "ЕК "XXX" до ПСП "YYY" про стягнення 58539,6 грн.
Отже, у відповідача не було підстав для повного припинення
постачання електроенергії, оскільки на момент відключення
дебіторської заборгованості не існувало.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається
на те, що судом апеляційної інстанції зарахована сума 15198,41
грн., яка була сплачена у червні, липні, вересні, жовтні 2000
року, лютому, жовтні 2001р., тоді як позивач споживає
електроенергію у період з 01.11.2001 по 14.05.2002. Умовами
договору такий порядок передоплати сторонами не обумовлювався.
Доведена відповідачем заборгованість позивача на суму 6776,91 грн.
за період з 01.01.2000 по 01.11.2000 невитребувана ним. Однак
можлива її втрата через пропуск відповідачем строку позовної
давності не спростовує наявності заборгованості.
Перерахована позивачем сума 4000 грн. не може бути зарахована як
плата за спожиту електроенергію, оскільки у графі платіжного
документу "призначення платежу" відсутній запис про те, що
зазначений платіж є платою за електроенергію, платіжний документ
містить запис: "плата за електромережу".
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач
не довів наявність у відповідача заборгованості з оплати спожитої
електроенергії. Такий факт підтверджується залишенням позову без
розгляду у справі № 13/97-03-3566 про стягнення з відповідача на
користь позивача заборгованості з оплати спожитої електроенергії.
Зважаючи на те, що предметом позову є спонукання відповідача
відновити постачання позивачу електроенергії відповідно до
укладеного між сторонами договору, а часткове або повне обмеження
відпуску електроенергії у спірний період передбачається
підзаконним нормативним актом - Правилами користування електричною
енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, затвердженими постановою НКРЕ від
31.07.1996 за № 28, з підстав, зазначених цими Правилами
( z0417-96 ) (z0417-96)
, які суд апеляційної інстанції встановив відсутніми,
Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду
апеляційної інстанції, що припинення постачання відповідачем
позивачу електроенергії з подальшим демонтажем ліній
електропередач не будувалося на законодавчих положеннях, у зв'язку
з чим позов про відновлення постачання електроенергії задоволений
правомірно.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "ЕК "XXX" залишити без задоволення.
Постанову від 28.10.2003 Одеського апеляційного господарського
суду у справі № 17/241-03-5736 залишити без зміни.
Головуючий Є. Борденюк
Судді: М. Остапенко
В. Харченко