ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2004 Справа N 16/119
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши матеріали ВАТ “Дніпропетровське автотранспортне
касаційної скарги підприємство 11227”
на постанову від 28.10.2003 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
та рішення від 07.07.2003 господарського суду
Дніпропетровської області
у справі № 16/119
за позовом ТОВ виробничо-комерційного центру “Оптіма
ЛТД”
до ВАТ “Дніпропетровське автотранспортне
підприємство 11227”
про стягнення 10588,12 грн.,
за участю представників:
позивача – Беляєва О.А.,
відповідача – Кузьменко Н.О.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.07.2003 (суддя – Загинайко Т.В.) у справі № 16/119 частково
задоволені позовні вимоги ТОВ виробничо-комерційного центру
“Оптіма ЛТД”, м. Донецьк, до ВАТ “Дніпропетровське
автотранспортне підприємство 11227”, м. Дніпропетровськ:
стягнуто 9427,94 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції,
424,36 грн. річних та судові витрати. В решті позову відмовлено.
Постановою від 28.10.2003 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (головуючого, судді Євстигнеєва О.С., суддів
Тищик І.В (доповідач), Чимбар Л.О.) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 07.07.2003 змінено, з відповідача
стягнуто 49026,24 грн. основного боргу, 3416,44 грн. індексу
інфляції, 345,80 грн. річних, 3384,82 грн. пені, 2500,00 грн.
витрат на юридичні послуги та судові витрати.
ВАТ “Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227”
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою на постанову від 28.10.03 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, в якій ставить питання про
скасування постанови господарського суду апеляційної інстанції
та рішення господарського суду першої інстанції та просить
відмовити в позові. Касаційна скарга ґрунтується на тому, що
судом не застосована ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(в той час,
коли є рішення по іншій справі № 12/151 за участю тих самих
сторін). Крім того, судами попередніх інстанцій порушені норми
матеріального права, зокрема, ст.ст. 161, 162, 215, 217 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. В доповненні до касаційної скарги скаржник
наголошує на порушенні судами ст.ст. 42, 156 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав:
Позовні вимоги ТОВ ВКЦ “Оптіма ЛТД” заявлені на підставі
невиконання умов договору купівлі-продажу № 10-02/Р-2 від
10.02.2000 ВАТ “Дніпропетровське АТП-11227” стосовно стягнення
суми боргу за поставлені автомобілі в розмірі 10588,12 з
урахуванням індексу інфляції – 330,86 грн.
02.07.2003 ТОВ “ВКЦ “Оптіма ЛТД” звернулось до господарського
суду Дніпропетровської області із заявою про збільшення позовних
вимог в розмірі 49026,24 грн. боргу, збитків в розмірі 2500
грн., суми, обумовленої індексом інфляції – 3416,44 грн., 3%
годових – 3145,80 грн., пені – 3384,82 грн., посилаючись на те,
що зобов’язання за договором № 10-02/р2 від 10.02.2000
відповідачем не виконані в розмірі 40.000.00 грн. і що
вўдомостў, які відображені в акті звірки розрахунків від
03.04.2001, не відповідають дійсності.
Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість
відповідача за договором № 10-02/р2 складає 49026 грн., але
судом враховано несвоєчасність виставлення розрахунку позивачем
щодо суми заборгованості 40.000,00 грн. і позов було задоволено
в сумі 9427,94 грн. основного боргу.
Стосовно розрахунків за договором № 14-09/99-СІ судом ці
обставини до уваги не прийнято, оскільки “згідно даної справи
розглянуті права та обов’язки сторін, які виникли з іншого
договору № 10-02/Р2 на поставку автомобілів”. Не прийнято судом
першої інстанції до уваги посилання відповідача на ст. 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
про припинення провадження у справі,
оскільки постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду по іншій справі по спору між тими ж
сторонами, про той же предмет. Суд вважає, що змінились підстави
для розгляду справи № 16/119 у зв’язку з виставленням позивачем
рахунку від 28.11.2001 на суму 9026,24 грн.
Апеляційна інстанція змінила рішення суду першої інстанції,
стягнувши з ВАТ “Дніпропетровське автотранспортне
підприємство-11227” 49026,24 грн. основного боргу та інші суми,
вважаючи, що заборгованість у визначеній сумі виникла з договору
№ 10-02/82. Договором передбачені умови та порядок розрахунків
за відвантажені автомобілі, відповідно п. 3.1 якого Покупець
(відповідач) перераховує означену суму грошових коштів Продавцю
протягом 12 міс. Граничний строк оплати встановлений графіком
оплати – 18.03.2001 р., тому висновок суду першої інстанції про
те, що позивач не надав суду доказів своєчасного подання
рахунків (п. 3.2) є помилковим. Не взято до уваги домовленість
сторін про взаємозалік сум по договорах № 10-02/Р-2 та
№ 14-09/99-С-1, оскільки, як вважає апеляційна інстанція, такий
взаємозалік не є зарахуванням зустрічної однорідної вимоги в
розумінні ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і не може бути доказом
відсутності заборгованості.
Проаналізувавши мотиви рішення першої та апеляційної інстанцій,
касаційної скарги, Вищий господарський суд України у складі
колегії суддів не погоджується з висновками судів попередніх
інстанцій, вважає їх такими, що прийняті по неповно досліджених
матеріалах справи, що є порушенням норм ст. 35, ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з неправильним застосуванням
(тлумаченням), ст. 217 УК УРСР.
Судами попередніх інстанцій також порушені вимоги ст. 4-2,4-3
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки заперечення ВАТ
“Дніпропетровське АТП-11227” належним чином не перевірені з
врахуванням фактичних обставин і матеріалів справи.
Зокрема, судами попередніх інстанцій не надана належна оцінка
тим обставинам, що арбітражним судом Дніпропетровської області у
2001 році розглянута Справа N 12/151 за позовом ТОВ ВКЦ “Оптіма
ЛТД” м. Донецьк до ВАТ “Дніпропетровське АТП-11227” про
стягнення 12818,24 грн. боргу за договором № 10-02/Р2 від
10.02.2000 року та прийняті відповідні рішення.
У відповідності з ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язання
припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк
якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом
витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони.
Зустрічність вимог означає, що сторони одночасно беруть участь у
двох зобов’язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов’язанні є
боржником в іншому зобов’язанні.
При визначенні однорідності вимог (гроші, однорідні речі) слід
мати на увазі, що, якщо сторони з метою проведення зарахування
своєю угодою змінять предмет вимог (наприклад, оцінять речі,
послуги тощо в грошах), то така “однорідність” не відповідає
вимогам ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і зарахування буде
неможливим.
Таким чином посилання апеляційної інстанції на те, що лист
відповідача про взаємозалік сум по договорам № 14-09/99-СІ та
№ 10-02/Р2 не є зарахуванням зустрічної однорідної вимоги в
розумінні ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є необгрунтованим, а
тлумачення ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
- помилковим.
Крім того, Вищий господарський суд України зазначає, що для
правильного застосування норм процесуального (ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
) та матеріального права у даній справі необхідно
додатково в повному обсязі дослідити фактичні обставини справ як
№ 16/119 так і № 12/151.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Дніпропетровське автотранспортне
підприємство 11227” на постанову від 28.10.03 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 07.07.2003 у справі № 16/119
задовольнити частково.
Постанову від 28.10.03 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 16/119 та рішення від 07.07.2003
господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Справу № 16/119 направити на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.