ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2004                              Справа N 2-23/11879-2003

Вищий господарський суд України у складі суддів:

головуючого                   Овечкіна В.Е.,

суддів:                       Чернова Є.В.

                              Цвігун В.Л.

За участю представників сторін:

від позивача

від відповідача

розглянувши касаційну скаргу  ДПІ у м. Сімферополі

на постанову                  від 29.10.2003

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі                      № 2-23/11879-2003

за позовом                    КДРФ “Медтехніка”

до                            ДПІ у м. Сімферополі

про   визнання недійсним рішення

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського суду АР Крим від  26-28.08.2003  (суддя

Іщенко  Г.М..)  позовні вимоги задоволені  -  визнано  недійсним

податкове повідомлення-рішення № 0000602602/0 від 02.04.2003.

Колегія  суддів  Севастопольського  апеляційного  господарського

суду  (у складі головуючого – Фенько Т.П. , суддів Голика  В.С.,

Градової  О.Г.)  здійснюючи  перевірку  в  зв’язку  із   скаргою

відповідача, постановою від 29.10.2003 рішення у справі залишила

без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Рішення  та  постанова у справі мотивовані  тим,  що  віднесення

грошових  коштів  у  склад  валових  витрат  було  здійснено   у

відповідності  з вимогами чинного податкового законодавства;  на

момент  перерахування грошових коштів підприємство –  контрагент

позивача   фактично   існувало   та   здійснювало   господарську

діяльність;  судове  рішення, на яке посилається  відповідач  не

містить  відомості щодо визнання недійсною угоди, укладеної  між

КРГФ  “Медтехніка”  та ПП “УкрДонецькТехноБуд”  або  документів,

оформлених на виконання даної угоди.

ДПІ  у  м.  Сімферополі  з рішенням та постановою  у  справі  не

згодна, в зв’язку з чим звернулася з касаційною скаргою, в  якій

просить  названі судові акти у справі скасувати, позовні  вимоги

залишити без задоволення. Свої вимоги скаржник обґрунтовує  тим,

що за його переконанням рішення та постанова у справі прийняті з

порушенням  чинного матеріального права, в межах  якого  і  було

законно прийнято спірне рішення.

Зокрема  скаржник зазначає, що згідно з приписами статті  26  ЦК

України   ( 435-15   ) (435-15)
        ,  юридична  особа  є   правоздатною   у

відповідності   з   встановленими   цілями   його    діяльності.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її

Статуту,  або Положення, та закінчується з ліквідацією юридичної

особи.   Оскільки   на  момент  виконання   спірної   угоди   ПП

“УкрДонецькТехноБуд” не існувало (згідно рішення  Куйбишевського

районного   суду  м.  Донецька  від  29.07.2002   про   визнання

недійсними засновницьких документів та свідоцтва платника  ПДВ),

у  позивача  були відсутні підстави відносити грошові  кошти  за

цією угодою на валові витрати.

Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому

засіданні і зазначає таке.

Як  вбачається з матеріалів справи, між КРГФ “Медтехніка” та  ПП

“УкрДонецькТехноБуд”   20.07.2002  була   укладена   угода,   на

виконання положень якої ПП “УкрДонецькТехноБуд” передало  майно,

а  КРГФ  “Медтехніка”  сплатило  грошові  кошти  на  рахунок  ПП

“УкрДонецькТехноБуд”.

Судами  першої та апеляційної інстанцій достеменно  встановлено,

що  зазначена  угода  була укладена у відповідності  з  вимогами

чинного  законодавства,  у встановленому  порядку  недійсною  не

визнана.  При  таких обставинах колегія суддів  дійшла  висновку

щодо  відсутності підстав вважати дії позивача по віднесенню  до

складу  валових витрат коштів, витрачених на придбання майна  за

згаданою угодою, оскільки такі дії не суперечили вимогам чинного

законодавства.

Крім  того  колегія  суддів  констатує,  що  визнання  недійсною

реєстрації   юридичної  особи  не  тягне  за  собою  автоматичне

визнання недійсними всіх угод, укладених цією особою.

При  таких обставинах колегія суддів дійшла висновку що  рішення

та    постанова   у   справі   відповідають   вимогам    чинного

законодавства,   підстав  для  їх  скасування   або   зміни   не

вбачається.

Враховуючи  наведене та керуючись положеннями  ст.ст.  80,  108,

111-5,  111-7  –  111-11  Господарського процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

1.  Рішення  від  26-28.08.2003 та постанову  від  29.10.2003  у

справі  господарського  суду АР Крим № 2-23/11879-2003  залишити

без  змін,  а  касаційну  скаргу ДПІ  у  м.  Сімферополі  –  без

задоволення.