ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2004 Справа N 321/5-01/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Кагарлицької об'єднаної державної
судовому засіданні касаційну податкової інспекції
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21.10.2003
у справі № 321/5-01/16
господарського суду Київської області
за позовом Підприємства "ЦІ"
Кагарлицької об'єднаної державної
до податкової інспекції
про про визнання недійсним рішення,
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача
Підприємство "УЦ" звернулося з позовом до господарського суду про
визнання недійсним рішення Кагарлицької ОДПІ від 19.02.2001
№ 17-260-25690508/698 про застосування та стягнення фінансових
санкцій.
Рішенням господарського суду Київської області від 20.05.2003
позов задоволено:
- визнано недійсним рішення Кагарлицької ОДПІ від 19.02.2001
№ 17-260-2569050/698 про застосування та стягнення фінансових
санкцій за порушення законодавства про оподаткування;
- стягнуто з Кагарлицької ОДПІ на користь Підприємства "УЦ"
154, 00 грн. судових витрат.
За результатами розгляду апеляційної скарги Кагарлицької ОДПІ
Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову від
21.10.2003 , якою рішенню місцевого господарського суду залишено
без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами,
Кагарлицька ОДПІ Київської області подала касаційну скаргу, в якій
просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського
суду від 20.05.2003, а в позові - відмовити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Кагарлицька ОДПІ посилається на
неправильне застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, а саме: пп. 7.4.2, 7.4.5 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 5.2.2
та пп. 5.2.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Як слідує з матеріалів справи та встановлених обставин податковою
інспекцією проведено перевірку підприємства з питань дотримання
вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за
серпень 2000 р., виявлено порушення пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та зроблено
висновок про безпідставність внесення до податкового кредиту суми
18 916, 67 грн..
На підставі вказаного акту Кагарлицькою ОДПІ прийнято рішення
№ 17-260-2569050/698 від 19.02.2001 про застосування та стягнення
фінансових санкцій, яким донараховано податку на додану вартість у
сумі 18 916, 67 грн., застосовані фінансові (штрафні) санкції в
сумі 18 916, 67 грн. та нарахована пеня в сумі 2 686, 17 грн..
В обґрунтування касаційної скарги податкова інспекція посилаґться
на те, що в судових актах невірно зроблено висновок, що
підприємство звільнено від сплати податку на додану вартість з
моменту свого створення.
Колегія суддів відмічає, що висновок про користування пільгою є
правочинним, який зроблено на підставі аналізу законодавства.
В касаційній скарзі податкова інспекція посилається на порушення
судами пп. 7.4.2, 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Як слідує із змісту пп. 7.4.2, 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначені норми не
віднесені Законом до умов набуття і користування пільгою зі сплати
податку на додану вартість, їх виконання не впливає на наявність
самої пільги, а лише регламентує порядок звітності. В Законі не
міститься приписів, про скасування пільги, в разі порушення
порядку звітності.
За таких обставин слід погодитись з висновками місцевого та
апеляційного господарського суду, не спростованим податковою
інспекцією про те, що рішенням Кагарлицької ОДПІ від 19.02.2001
№ 17-260-25690508/698 про застосування та стягнення фінансових
санкцій не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує
законне право позивача на користування пільгою зі сплати податку
на додану вартість.
Що стосується податкової звітності, то вона є наслідком
господарської діяльності, не перелічена в законі серед умов
користування податковою пільгою, ніяк не впливає на необхідність
сплачувати податок на додану вартість.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішенням
господарського суду Київської області та постанова Київського
апеляційного господарського суду прийняті з урахуванням вимог
чинного законодавства та процесуального прав, а тому підстав для
їх зміни або скасування не вбачається.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаний державної податкової
інспекції від 23.12.2003 № 8017/9/291-018 залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 21.10.2003 у справі № 321/5-01/16 - без змін.