ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2004 Справа N 24/83
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Орджонікідзевському районі м.
скаргу Запоріжжя
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 20.11.2003
у справі № 24/83
господарського суду Запорізької області
за позовом Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м.
Запоріжжя
до Товариства з обмеженою
відповідальністю "А"
про про визнання податкового
зобов'язання, нарахованого за
непрямим методом,
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача не з'явились
відповідача
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2003
відмовлено в позові про визнання суми податкових зобов'язань з
податку на додану вартість у розмірі 126 856, 00 грн. та з податку
на прибуток у розмірі 123 985, 00 грн..
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
20.11.2003 рішення господарського суду Запорізької області від
22.08.2003 залишено без змін.
ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя вважає, що при
ухваленні судових актів неправильно застосовано норми
матеріального права, а саме: положення п. 5.2 ст. 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з мотивів
викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача,
проаналізувавши правильність застосування місцевим і апеляційним
господарськими судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи та встановлених обставин, ДПІ у
Орджонікідзевському районі було проведено комплексну планову
документальну перевірку фінансово - господарської діяльності ТОВ
"А" з питань дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.01.2002 - 31.01.2003 із застосуванням
непрямих методів визначення сум податкового зобов'язання про що
складено акт № 68-23/221-30456678 від 21.04.2003.
За результатами перевірки 23.04.2003 податковою інспекцією
прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000537302 про
визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану
вартість у розмірі 126 856, 00 грн. та № 0000542302 з податку на
прибуток у розмірі 123 985, 00 грн.
Суму податкових зобов'язань товариство не визнало та оскаржило,
проте податковою інспекцією скарга не розглянута, а ініційовано
позов в порядку приписів пп. 19.3.6 ст. 19 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
про визначення сум
податкових зобов'язань.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову в
задоволенні позову, на підставі аналізу матеріалів справи дійшов
висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті з
порушенням визначених законом підстав для проведення перевірки за
непрямими методами та порушенням положень Методики визначення сум
податкових зобов'язань непрямими методами, затвердженою Постановою
КМУ від 27.05.2002 № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
.
Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого
господарського суду, окрім того, в порядку ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дослідив факт
наявності податкового зобов'язання з податку на додану вартість та
податку на прибуток.
Апеляційний господарський суд на підставі аналізу матеріалів
справи та встановлених обставин виходив із того, що позивачем не
доведена заборгованість з податку на додану вартість та податку на
прибуток.
Такий висновок є вірним, він не протирічить даним, що містяться в
матеріалах справи та вимогам закону.
Так, згідно з підпунктом 19.3.6 п. 19.3 ст. 19 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
до 1 січня 2005 року
діє правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити
податкове зобов'язання, нарахована податковим органом з
використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний
звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового
зобов'язання.
Крім цього обов'язок доказування того, що таке нарахування було
вчинено належним чином, покладається на податкову інспекцію.
Натомість, матеріалами справи стверджується та встановлено
апеляційним судом, що вимоги про визнання податкового зобов'язання
є безпідставними.
Окрім того, колегія суддів відмічає, що в касаційній скарзі
податковою інспекцією не стверджується про наявність податкового
зобов'язання, а лише робиться посилання на порушення положень п.
5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів відмічає, що апеляційний господарський суд навів
обґрунтування щодо дотримання ТОВ "А" вимог законодавства про
оподаткування, а отже підстав для скасування ухвалених судових
актів не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 19.12.2003
№ 36617/10-014 залишити без задоволення, а постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 20.11.2003 - без змін.