ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2004 Справа N 2-15/5082-01
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів :
розглянувши у відкритому Красноперекопської об'єднаної
судовому засіданні касаційну державної податкової інспекції
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.11.2003
у справі № 2-15/5082-01
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"СЗ"
до Красноперекопської об'єднаної
державної податкової інспекції
про визнання недійсним рішення,
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання
недійсним рішення Красноперекопської ОДПІ № 62/231/05444546/1565
від 28.04.2001, оскільки вважає, що фінансові санкції застосовані
до нього в порушення приписів Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
15.06.2001 позов задоволено частково. Суд визнав недійсним рішення
Красноперекопської ОДПІ № 62/231/05444546/1565 від 28.04.2001 про
донарахування податкового зобов'язання, застосування та стягнення
штрафних санкцій за порушення податкового законодавства в частині
донарахування податку на прибуток в сумі 63 434, 60 грн.,
донарахування податку на додану вартість в сумі 453 591, 97 грн.
та фінансових санкцій по податку на додану вартість в сумі
124 801, 20 грн..
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
04.11.2003 апеляційну скаргу Красноперекопської ОДПІ залишено без
задоволення, а рішення арбітражного суду Автономної Республіки
Крим від 15.06.2001 - без змін.
Постанова апеляційного господарського суду обґрунтована тим, що на
підставі висновку судово-бухгалтерської експертизи по кримінальній
справі № 7712 твердження податкової інспекції про заниження
податку на прибуток визнані не обґрунтованими, також визнано не
обґрунтованим висновок про заниження підприємством податку на
додану вартість.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Красноперекопська ОДПІ
подала касаційну скаргу в якій зазначає, що при ухваленні судових
актів допущене порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши повноту встановлених обставин та
правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого
господарського суду та постанові апеляційного суду, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної
інстанцій.
Судом апеляційної інстанції на підставі надання оцінки документам
судово-бухгалтерської експертизи № 1995 по кримінальній справі
№ 7712 СВП і ДПА в Автономній Республіці Крим встановлено
невідповідність рішення податкової інспекції в частині заниження
податку на прибуток та заниження податку на додану вартість.
Враховуючи, що позивач не оспорив результатів експертизи, суд
зробив висновок про відсутність сумніву в результаті експертизи.
А отже зроблено висновок про визнання вимог податкової
інспекції неправочинними.
Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними
у справі додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
За змістом ст. 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються
вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору.
Тому достовірне встановлення цих юридичних фактів судом на
підставі оцінки наявних у справі експертних висновків є
правомірним та відповідає вимогам ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Між тим, як слідує із оскаржуваної постанови, апеляційний
господарський суд не досліджував наявні у справі докази, не надав
їм належної правової оцінки.
Постанова апеляційного суду мотивована на експертному висновку,
який ніякого відношення до господарської справи не має.
З огляду на це не заслуговують на увагу висновки апеляційного
суду, які ґрунтуються на матеріалах та висновках із кримінальної
справи.
В зв'язку з цим порушені у скарзі питання апеляційним судом при
прийнятті постанови не розглянуті і не можуть бути предметом
касаційного провадження, оскільки виходять за межі юрисдикції
касаційної інстанції.
Адже, згідно зі ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія в касаційному
провадженні не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що
апеляційний господарський суд не здійснив розгляд апеляційної
скарги в розумінні приписів ст. 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а отже, оскаржувана постанова
підлягає скасуванню, а справа направленню до апеляційного суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної
податкової інспекції від 15.12.2003 № 2321/10-0 задовольнити
частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
04.11.2003 скасувати, а справу № 2-15/5082-2001 передати до
Севастопольського апеляційного суду для розгляду.