ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2004 Справа N 14/152-03-3777
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів: Рибака В.В. (доповідача),
Уліцького А.М.,
за участю представників
сторін
від позивача не з’явився
від відповідача не з’явився
розглянувши матеріали Управління Пенсійного фонду України
касаційної скарги в Приморському районі м. Одеси
на постанову від 13.08.03 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 14/152-03-3777
господарського суду Одеської області
за позовом ППФ “Ліберта”
до Управління Пенсійного фонду України
в Приморському районі м. Одеси
про визнання недійсним рішення УПФУ від 07.04.03
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в
Приморському районі м. Одеси від 07.04.03 № 230, яким до
позивача застосовані фінансові санкції (штраф) в сумі 170 за
неподання розрахунку зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове
державне пенсійне страхування у строки, визначені
законодавством. З відповідача стягнуто відповідно до ст. ст. 44,
49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати.
Рішення мотивовано тим, що відповідно п. “а” ст. 4.1.4 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
строк подання податкової декларації за звітний період, що
дорівнює календарному місяцю, встановлений протягом 20
календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного
періоду, а позивач при поданні розрахунку зобов’язання зі сплати
збору на обов’язкове державне пенсійне страхування дотримався
встановленого строку.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
13.08.03 у справі № 14/152-03-3777 зазначене рішення залишено
без змін з тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалені
у справі рішення та постанову, позивачу в позові відмовити,
оскільки відповідно до п. 4.1.7 ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та п. 13.10
Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове
державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх
надходження до Пенсійного фонду України ( z0998-01 ) (z0998-01)
затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України та
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.01 за
№ 998/6189 передбачена можливість надання встановленої
законодавством звітності до контролюючих органів поштою не
пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку.
Крім того, у скарзі зазначено, що судом неправомірно стягнуто на
користь позивача державне мито в сумі 85 грн. та 118 грн. за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки
органи ПФУ звільнені від сплати держмита відповідно до п. 34
Декрету КМУ “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку судовими
інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення,
правильність застосування ними норм процесуального і
матеріального права, прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Відповідно п. 13.10 Інструкції про порядок обчислення і сплати
підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору
на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а
також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України
( z0998-01 ) (z0998-01)
затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду
України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
29.11.01 за № 998/6189 (в редакції чинній на той час) розрахунки
подаються платниками збору до органу Пенсійного фонду для
реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного податкового місяця. Платники збору
мають право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку
надіслати їх до органу ПФУ поштою з повідомленням про вручення.
Вищезазначена норма не суперечить вимогам п. “а” п. 4.1.4 та
п. 4.1.7 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач
відправив звіт по пошті 18.02.03, а на адресу відповідача звіт
надійшов 19.02.03 (стор. справи 18, 31), тобто позивачем не
порушено вимог 20-ти денного граничного терміну, встановленого
вищезазначеними нормами права для подання податкової звітності.
Що стосується посилань скаржника, на те що він звільнений від
сплати держмита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
стягнуті судом з
відповідача на користь позивача сума держмита та витрати за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу входять до
складу судових витрат.
Стягуючи з відповідача вказані судові витрати, суд правомірно
керувався ч. 4, 5 ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вищевикладене підтверджує повноту дослідження судами першої та
апеляційної інстанції всіх обставин справи та вірне застосування
до них норм матеріального та процесуального права, спростовує
доводи касаційної скарги.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
13.08.03 у справі № 14/152-03-3777 залишити без зміни, а
касаційну скаргу - без задоволення.