ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2004 Справа N 11/135-03-3419
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Грека Б.М.- головуючого,
Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
від позивача – не з'явився
від відповідача – Лисенко О.П. дов. від 31.12.03 № 8/15-2
розглянувши матеріали Державної інспекції по контролю за цінами
касаційної скарги в Одеській області
на постанову від 30.09.2003
Одеського апеляційного господарського
суду
у справі № 11/135-03-3419
господарського суду Одеської області
за позовом Державної інспекції по контролю за цінами
в Одеській області
до Іллічівського морського торговельного
порту
про стягнення 21840,12 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.03 у
справі № 11/135-03-3419Державній інспекції з контролю за цінами
в Одеській області відмовлено у позові про стягнення з
Іллічівського торговельного морського порту 21840,12 грн., в
т.ч. 7280,04 грн. в доход держави додаткової виручки та 14560,08
грн. штрафу.
Рішення мотивоване недоведеністю позивачем факту порушення
Іллічівським морським торговим портом факту порушення чинного
законодавства при формуванні тарифів на послуги з очищення
стоків та водовідведення; втратою чинності, на погляд суду,
Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості
робіт (послуг) на підприємствах і організаціях
житлово-комунального господарства, затв. наказом
Держжитлокомунгоспу України від 31.03.97 № 24 (докладніше в
рішенні).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
30.09.03 рішення суду першої інстанції залишено без змін з інших
підстав.
Суд визнав правомірним включення відповідачем по справі до
складу собівартості послуг з очищення стоків та водовідведення
витрат на ремонт основних засобів; визнав помилковим посилання
позивача на порушення відповідачем пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 7 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
оскільки, на його погляд, встановлені цією нормою обмеження у
величині витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів,
повинні визначатися з урахуванням сукупної вартості всіх
основних фондів, які знаходяться на балансі порту.
У поданій касаційній скарзі Державна інспекція України з
контролю за цінами в Одеській області просить скасувати рішення
та постанову зазначених судових інстанцій як такі, що ухвалені
при неповному з’ясуванні обставин справи.
Скаржник заперечує висновки судових інстанцій щодо невірного
застосування ним пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з підстав, які
викладені в скарзі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без
змін ухвалені у справі рішення та постанову.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представника відповідача в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку ними обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права прийшла до
висновку про наявність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
При перевірці позивача по справі стану дотримання Іллічівським
морським торговим портом (надалі – Порт) державної дисципліни
цўн при формуванні тарифів на послуги по водовідведенню та
очищенню стоків встановлено, що портом в планові калькуляції
виконання цих робіт включені витрати по поточному ремонту
основних виробничих фондів на початок звітного періоду.
Позивач вважає, що цим самим порушувалися вимоги пп. 8.7.1
п. 8.7 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(редакція 1997р., надалі – Закон).
У зв’язку з відмовою Порту від добровільного виконання рішення
позивача від 12.03.03 № 77, яким йому нараховані економічні
санкції за виявлені порушення дисципліни цін, позивач звернувся
з позовом про стягнення цих сум в судовому порядку.
При відмові позивачу у позові судом першої та апеляційної
інстанції не були повно досліджені обставини справи, що
пов’язані із застосуванням пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 7 Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Судова колегія погоджується з висновком апеляційної інстанції,
що зазначений підпункт Закону встановлює право платників
податків протягом звітного року віднести до валових витрат
будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів в
сумі, що не перевищує п’яти відсотків сукупної валової вартості
груп основних фондів на початок звітного року.
Проте, зазначена норма є складовою частиною ст. 8 Закону, що
регулює використання коштів амортизації основних фондів і не
встановлює будь-яких винятків для використання інших коштів
(крім амортизаційних відрахувань) при поточному і капітальному
ремонті, реконструкції, модернізації, технічному переозброєнні
та інших видів поліпшення основних фондів.
Ця обставина судовими інстанціям не досліджувалася.
Підпункт 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не передбачає
можливість включення до валових витрат придбання, будівництво,
реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші види поліпшення
основних фондів.
З урахуванням викладеного, потребує додаткового дослідження і
формування відповідачем цін на послуги по водовідведенню та
очистці стоків.
Зазначене свідчить про неповне з’ясування судовими інстанціями
обставин справи, що виключає можливість вірного застосування
норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 29.07.03 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
30.09.03 у справі № 11/135-03-3419 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.