ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2004 Справа N 39/185
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
за участю повноважних представників:
від позивача
від відповідачів
розглянувши у відкритому ТОВ "ВТ"
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 13 жовтня 2003 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі за позовом ТОВ "ВТ"
до ЗАТ "Торгівельна енергетична
компанія "ІУ", ВАТ "ЛС"
про стягнення 1135440 грн.
В С Т А Н О В И В :
У червні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
м.Києва з позовом до відповідачів про стягнення 1135440 грн., з
яких 900000 грн. основного боргу, 235440 грн. відсотків по
неоплаченим емітованим векселям, про що свідчить протест векселів
в неплатежі. Заявою про збільшення позовних вимог позивач збільшив
позовні вимоги і просив стягнути з ВАТ "ЛС" додатково суму в
розмірі 127 000 грн.
Рішенням господарського суду м.Києва від 21 липня 2003 року позов
задоволено частково. З ВАТ "ЛС" на користь позивача стягнено
1000000 грн. основного боргу по векселям, 235 440 грн. відсотків,
судові витрати. В позові до ЗАТ "Торгівельна енергетична компанія
"ІУ" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13
жовтня 2003 року вказане рішення господарського суду скасовано. В
позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної
інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і
процесуального права, а рішення - залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом при
прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 липня 1999 року ВАТ "ЛС"
емітувало прості векселі № 643047510046, № 6430447510047,
№ 643047510048 номінальною вартістю 300000 грн. кожний, які були
передані позивачеві по індосаменту ЗАТ "Торгівельна енергетична
компанія "ІУ" та 5 листопада 1999 року - переказний вексель
№ 643047510005 номінальною вартістю 100 000 грн., переданий по
індосаменту ТОВ "МК". Строк оплати векселів встановлений 1 липня
2000 року.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначені векселі у
встановлений строк оплачені не були, що підтверджується відміткою
на векселях та актами про протест векселів в неоплаті, складених
17 червня 2000 року та 15 серпня 2000 року, відповідно, нотаріусом
Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області.
Норми "Положення про переказний і простий вексель"
( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, затвердженого Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7
серпня 1937 року, передбачають обов'язок векселедавця здійснити
оплату емітованого ним векселя, а також встановлюють, що ЗАТ
"Торгівельна енергетична компанія "ІУ" є солідарно зобов'язаним
боржником по векселю разом з векселедавцем - ВАТ "ЛС".
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції вірно встановлений
факт неоплати відповідачами вказаних векселів, що є порушенням
прав та інтересів позивача, як векселедержателя і є
необгрунтованими посилання суду апеляційної інстанції на те, що
вимоги позивача не можуть грунтуватись на нормах вексельного
права, оскільки після перебігу строку, встановленого для протесту
векселя, векселедержатель зберігає право вимоги лише до акцептанта
і трасанта переказного векселя та векселедавця простого векселя у
відповідності з цивільно-правовими нормами.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з урахуванням норм
матеріального права, правильно встановив, що загальний розмір
відсотків по векселям від 13 липня 1999 року № 643047510046,
№ 6430447510047, № 643047510048 становить 235 440 грн.,
обгрунтовано стягнув цю суму з ВАТ "ЛС", відмовивши в частині
позовних вимог про стягнення відсотків по векселю від 5 листопада
1999 року № 643047510005 на суму 27000 грн.
Судом першої інстанції правильно визнані безпідставними посилання
ВАТ "ЛС" на те, що вимоги позивача вважаються погашеними, оскільки
не заявлені у справі про банкрутство.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи,
провадження у справі про банкрутство ВАТ "ЛС" було порушено 29
травня 2002 року та припинене 17 червня 2003 року, у зв'язку з
укладенням мирової угоди, тобто на момент вирішення справи
відповідач ВАТ "ЛС" не ліквідовано. У зв'язку з тим, що
провадження у справі про банкрутство ВАТ "ЛС" припинено після
порушення провадження у даній справі, але до початку розгляду
справи по суті, підстави для зупинення провадження у цій справі
відсутні.
За таких обставин місцевий суд дійшов правильного висновку, що
вексельне зобов'язання ВАТ "ЛС" не припинене і позовні вимоги в
частині стягнення з нього основного боргу по векселям в сумі
1000000 грн. та 235440 грн. відсотків підлягають задоволенню.
Разом з цим, суд не може погодитись з висновками апеляційної
інстанції в тому, що прості векселі і переказний вексель терміном
оплати 1 липня 2000 року пред'явлені для протесту після перебігу
строку, встановленого для протесту векселя, оскільки з матеріалів
справи видно, що всі векселі були пред'явлені до протесту у
зв'язку з неоплатою 3 липня 2000 року. Проте, протести були
вчинені відповідно 17.07.2000 року та 15.08.2000 року після
оскарження в судовому порядку відмови нотаріуса і отримання
відповідного рішення суду про зобов'язання вчинити протест. Тобто,
всі векселі були пред'явлені до оплати і протесту у встановлені
законом строки.
Крім того, доводи суду апеляційної інстанції, викладені в
оскаржуваній постанові, про те, що позивачем не були заявлені
майнові вимоги до ВАТ "ЛС" у справі про банкрутство і ним втрачено
право на звернення з майновими вимогами до ВАТ "ЛС" є помилковими,
тому постанова суду не може залишатись без змін і підлягає
скасуванню.
Суд першої інстанції, повно і всебічно перевіривши зібрані по
справі докази, правильно залишив без задоволення позовні вимоги
позивача до ЗАТ "Торгівельна енергетична компанія "ІУ" про
стягнення основного боргу та відсотків по векселям, відмовивши в
позові.
Враховуючи викладене, суд вважає, що господарський суд прийняв
законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає обставинам справи
та вимогам закону і тому підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111- 9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
1.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13
жовтня 2003 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.
2.Рішення господарського суду м.Києва від 21 липня 2003 року
залишити без змін.