ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2004 Справа N 25/211
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
І. Бенедисюка
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 02.02.2004 р.
Б.Б.Б. - дов. від 02.02.2004 р.
відповідача В.В.В. - дов. від 22.10.2002 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Києва (правонаступника ДПІ у P-ському районі
м. Києва)
на постанову від 25.09.2003 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 25/211 господарського суду м. Києва
за позовом Українського державного підприємства "XXX"
до Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Києва
про рішення ДПІ у P-ському районі м. Києва
№ 689-2220/21560045/2143 від 02.07.2001 р.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем до господарського суду м. Києва був заявлений позов про
визнання недійсним рішення ДПІ у P-ському районі м. Києва №
689-2220/21560045/2143 від 02.07.2001р. про застосування штрафних
санкцій за порушення вимог статті 9 Декрету Кабінету Міністрів
"Про систему валютного регулювання та валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
у розмірі 2380 грн. на підставі підпункту 2.7 пункту 2
Положення про валютний контроль ( z0209-00 ) (z0209-00)
, затвердженого
постановою Правління НБУ від 08.02.2000р. № 49 та зареєстрованого
в Мінюсті 04.04.2000р. за № 209/4430.
Підставою прийняття оспорюваного рішення ДПІ у P-ському районі м.
Києва став акт № 14/1 від 20.06.2001р. про результати
документальної перевірки вимог податкового та валютного
законодавства УДП "XXX" за період з 01.01.1999р. по 01.01.2001р.,
в якому зафіксовано, що позивач в пункті 5 розділу ІІІ " Товари
(роботи, послуги, що експортовані резидентом за межі України з
оплатою в іноземній валюті і які на звітну дату не надійшли в
установлені законодавством терміни на валютний рахунок резидента в
уповноваженому банку" декларацій про валютні цінності не
відобразив необхідні суми.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.2003р. (суддя
Лосєв А.М.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі шляхом
визнання недійсним рішення ДПІ у P-ському районі м. Києва №
689-2220/21560045/2143 від 02.07.2001р.
Рішення суду мотивоване тим, що правовідносини позивача з
іноземними поштовими адміністраціями ґрунтуються на положеннях
Всесвітньої поштової конвенції ( 995_135 ) (995_135)
(ратифікованої Законом
України № 553 -ХІV від 19.03.1999р. ( 533-14 ) (533-14)
) та її нормативних
актах, відповідно до цього позивач діяв на підставі чинних
міжнародних договорів.
Вимогами пункту 2 Наказу Міністерства фінансів України "Про
затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та
майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами"
( z0018-96 ) (z0018-96)
від 25.12.1995р за № 207, встановлено обов'язкове
декларування валютних цінностей щоквартально.
При стосунках позивача з іноземними поштовими адміністраціями має
місце єдиний технологічний процес у міжнародному поштовому обміні.
Всесвітньою поштовою конвенцією встановлюється порядок
відшкодування саме кінцевих витрат, а не одержання оплати за
надані послуги протягом місяця або кварталу.
Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття
відповідачем оспорюваного рішення.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. Києва Київський
апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського
суду м. Києва в апеляційному порядку, постановою від 25.09.2003р.
залишив його без зміни з тих же підстав.
ДПІ у H-ському районі м. Києва подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати, у задоволенні позовних вимог
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судами норм матеріального права.
У касаційній скарзі ДПІ у H-ському районі м. Києва звертає увагу
суду на те, що відповідальність за порушення вимог Декрету КМУ
"Про систему валютного регулювання та валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
та Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995р.
№ 207 "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності,
доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її
межами" ( z0018-96 ) (z0018-96)
настає за не відображення в декларації суми
валютних коштів, які на звітну дату не надійшли в установлені
законодавством терміни, тобто в терміни, передбачені пунктом 9
статті ВР 5503 ( 533-14 ) (533-14)
Виконавчого регламенту Всесвітньої
поштової конвенції.
Українське державне підприємство "XXX" у відзиві на касаційну
скаргу просить судові рішення у даній справі залишити без змін з
підстав, якими вони мотивовані.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх
представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
достовірності того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судова колегія вважає, що, ухвалюючи судові рішення, господарські
суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того,
що в даному випадку правовідносини позивача з іноземними поштовими
адміністраціями ґрунтуються на положеннях Всесвітньої поштової
конвенції ( 995_135 ) (995_135)
(ратифікованої Законом України від
19.03.1999р. № 553-ХІV ( 533-14 ) (533-14)
) та її нормативних актів
(Заключного протоколу, Статуту всесвітнього поштового союзу
( 995_101 ) (995_101)
, Загального регламенту Всесвітнього поштового союзу
( 995_798 ) (995_798)
, Регламенту письмової кореспонденції та його
Заключного протоколу, Регламенту поштових посилок ( 995_290 ) (995_290)
та
його Заключного протоколу ( 995_291 ) (995_291)
), якою встановлюється
порядок відшкодування саме кінцевих витрат.
Приписи статей 48, 49, 50, 51 Глави ІІІ Всесвітньої поштової
конвенції ( 995_297 ) (995_297)
ґрунтуються за принципом кінцевих витрат
поштової адміністрації за надання послуг поштового зв'язку за
результатом року на підставі положень Регламентів письмової
кореспонденції та поштових посилок ( 995_290 ) (995_290)
.
Вказане, як вбачається з матеріалів та змісту касаційної скарги не
спростовується і відповідачем.
Відповідно до статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
валютні
цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами
України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку
України.
Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком
України.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ спільного наказу Національного
банку України, Міністерства фінансів України, Міністерства
статистики та Міністерства зовнішніх економічних зв'язків від
25.12.1995р. № 207 "Про затвердження форми Декларації про валютні
цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і
знаходяться за її межами" ( z0018-96 ) (z0018-96)
мають бути відображені
товари, роботи, послуги, що експортовані резидентом за межі
України з оплатою в іноземній валюті і які на звітну дату не
надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на
валютний рахунок резидента в уповноваженому банку.
Пунктом 2.7 статті 2 Положення про валютний контроль ( z0209-00 ) (z0209-00)
,
затвердженого постановою Правління Національного банку України від
08.02.2000р. № 49 та зареєстрованого в Мінюсті України
04.04.2000р. № 209/4430, визначено, що порушенням порядку
декларування є подання недостовірної інформації або перекручення
даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії
свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна,
що знаходяться за межами України, проте такі відомості відсутні в
акті перевірки № 14/1 від 20.06.2001р., який є підставою для
прийняття оскаржуваного рішення ДПІ у P-ському районі м. Києва,
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та зі змісту судових
рішень, факт порушення позивачем порядку декларування валютних
цінностей та майна не знайшов свого підтвердження при розгляді
даного спору у суді першої та апеляційної інстанції.
Зазначене спростовує доводи касаційної скарги стосовно
неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального
права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2003 р. та
постанову від Київського апеляційного господарського суду від
25.09.2003 р. у справі № 25/211 господарського суду м. Києва -
залишити без зміни, а касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.
Києва - без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
І. Бенедисюк