ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
05.02.2004 Справа N 23/70-03-2521
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Малиновському районі м. Одеси
на постанову від 23.09.2003р. Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 23/70-03-2521 Господарського суду
Одеської області
за позовом ВАТ “Холдингової компанії “Краян”
до Державної податкової інспекції у
Малиновському районі м. Одеси
про визнання недійсними податкових вимог
За участю представників сторін:
позивача – Євлаш А.В. (дов. № 102 від 02.01.02р.)
відповідача – Чернега Д.С. (дов.№ 55/10-00 від 10.01.04р.)
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом та доповненням до нього, в
якому просить визнати недійсними першу податкову вимогу ДПІ у
Малиновському районі м. Одеси від 23.01.2003 року № 1/11 та
другу податкову вимогу ДПІ у Малиновському районі від 27.02.2003
року № 2/107, посилаючись на їх невідповідність вимогам
пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” від 21.12.2000 року, не врахування
відповідачем положень мирової угоди, застосування судом
процедури санації позивача з 10.01.2001 року по 17.12.2002 року,
не врахування відповідачем поданих позивачем уточнених
розрахунків по податку на землю. "власників
транспортних засобів. і
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.06.2003
року у справі № 23/70-03-2521 (суддя С.В.Владимиренко) у позові
відмовлено.
Постановою від 23.09.2003р. Одеського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Л.І. Бойко, Т.А. Величко,
А.М. Жукова) скасовано рішення господарського суду Одеської
області від 27.06.2003 року у справі № 23/70-03-2521 та визнано
недійсними першу податкову вимогу ДПІ у Малиновському районі
м. Одеси від 23.01.2003 року № 1/11 та другу податкову вимогу
ДПІ у Малиновському районі від 27.02.2003 року № 2/107.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом
п. 6.1, 6.2 ст. 6, п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, п.п. 3.1, 3.3, 4.1,
4.6 “Порядку направлення органами державної податкової служби
України податкових вимог платниками податків” ( z0595-01 ) (z0595-01)
,
затвердженого наказом ДПА України від 03.07.2001р. № 266, ст. 13
Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ВАТ„ХК „Краян”
створено в результаті реорганізації державного підприємства
виробничого об'єднання „Виробниче об'єднання „Січневого
повстання”. З часу створення і реєстрації (березень 1995 року),
як суб'єкта підприємницької діяльності із статутом юридичної
особи, суми земельного податку обчислювались позивачем, виходячи
ўз розмірів земельної ділянки загальною площею 37,52 га, у тому
числі 19 гектарів під виробничі площі.
30.01.2002 року позивачем подано до ДПІ у Малиновському районі
м. Одеси зведений розрахунок суми земельного податку на 2002
рік, в якому річна сума нарахованого земельного податку, що
підлягає сплаті за даними ВАТ „ХК „Краян” складає 1262824,0 грн.
(щомісячна сума земельного податку за січень-листопад 2002 року
- 105235 грн. і за грудень 2002 року - 105 239 грн.).
Листом від 10.04.2002 року № 338 позивач подав відповідачу
уточнений розрахунок суми земельного податку на 2002 рік у
зв'язку з виявленою помилкою і вказав річну суму нарахованого
земельного податку - 1257762 грн. На підставі цього уточненого
розрахунку відповідачем проведено зменшення нарахованої суми
земельного податку на січень-лютий 2002 року на загальну суму
844 грн.
Листом від 10.04.2002 року № 340 позивач направив відповідачу
новий уточнений розрахунок суми земельного податку на 2002 рік в
якому зменшив суму земельного податку на 2002 рік у зв'язку з
зменшенням виробничої площі на 2,04 га згідно обмірам,
здійсненим ПП „Одесжелдорпроект”, однак відповідач визнав це
коригування виробничої площі неправомірним і запропонував
позивачу звернутися до міського управління земельних ресурсів та
кадастру для проведення інвентаризації земельної ділянки.
Листом від 27.06.2002 року позивач надав відповідачу нові
уточнені розрахунки суми земельного податку на 2000 рік і
визначив річну суму нарахованого земельного податку в сумі
935215 грн., на 2001 рік - в сумі 1105335 грн., на 2002 рік - в
розмірі 1122274 грн. у зв'язку з коригуванням виробничої площі
та площі житлового фонду, а також ставки земельного податку по
об'єкту 6-ий км Овідіопольської дороги. Позивач також надав
новий уточнений розрахунок на 2001 рік у зв'язку з коригуванням
площі житлового фонду за адресою: м. Одеса, вул. Липи І. та Ю.,
4, в якому визначив суму нарахованого земельного податку в
розмірі 1105012 грн.
Враховуючи довідку управління земельних ресурсів Одеської
міської Ради від 04.06.2002 року № 8978 позивач зменшив суму
земельного податку позивача за 5 місяців 2002 року на 4946,92
грн. та визначив щомісячну оплату земельного податку у 2002 році
по строкам, які не настали у сумі 101008,42 грн. (всього
707008,42 грн.). Однак відповідач не погодився зі зменшенням
виробничої площі з 19 га до 16,95 га, посилаючись на те, що в
управлінні земельних ресурсів не зареєстровано документів, що
засвідчують право користування земельною ділянкою ВАТ „ХК
„Краян”.
Відповідач на підставі даних з карток особових рахунків позивача
по платі за землю та по податку з власників транспортних
засобів, в яких відображаються податкові зобов'язання позивача,
на підставі поданих ним розрахунків та звітів по цим податкам,
однак без врахування коригування виробничої площі та площі
житлового фонду і ставки земельного податку по об'єкту 6 км
Овідіопольської дорогі сформував першу податкову вимогу від
23.01.2003 року № 1/11 та другу податкову вимогу від 27.02.2003
року № 2/207 та надіслав позивачу.
Колегія суддів зазначає, що згідно Закону України “Про плату за
землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
суб'єктом плати за землю (платником) є
власник землі і користувач, у тому числі орендар. Плата за землю
(земельна ділянка, яка перебуває у власності або у користуванні,
у тому числі на умовах оренди) справляється у вигляді земельного
податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової
оцінки земель. Сума земельного податку власниками землі та
землекористувачами (юридичними особами) обчислюється самостійно
і сплачується ними з дня виникнення права власності або права
користування земельною ділянкою (у разі припинення права
власності або права користування земельною ділянкою податок
сплачується за фактичний період перебування землі у власності
або користуванні у поточному році).
Відповідно до ст.ст. 123 та 125 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, надання земельних ділянок юридичним особам у
постійне користування на земельну ділянку здійснюється на
підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування за проектами відведення цих ділянок і право
власності або постійного користування на земельну ділянку
виникає після одержання її власником або користувачем документа,
що посвідчує право власності чи право постійного користування
земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності
на земельну ділянку і право постійного користування земельною
ділянкою посвідчується державними актами, форми яких
затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 126 ЗК України).
При вирішенні питання щодо правомірності коригування позивачем
плати за землю, господарським судом першої та апеляційної ін
станції не досліджено обставини з якими законодавство пов’язує
виникнення права власності або право постійного користування
земельною ділянкою та відповідно нарахування і сплати земельного
податку з таких ділянок.
Зокрема, судом не досліджено відповідні акти державних органів,
якими згідно законодавства посвідчується право власності на
земельну ділянку чи право постійного користування земельною
ділянкою; не встановлено розміри земельних ділянок, що належать
позивачу згідно вказаних актів, та чи змінювалася у визначеному
законом порядку площа фактично зайнятих земельних ділянок, з
яких нараховувався земельний податок.
Наведене свідчить про неповне дослідження в рішенні місцевого та
постанові апеляційного господарського суду обставин справи, що
має значення правильного вирішення спору. У зв'язку з цим судові
рішення, як такі, що постановлені з порушенням частини 1 ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд
господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід вжити
всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з
чинним законодавством вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському
районі м. Одеси задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.09.2003р. та рішення Господарського суду Одеської області від
27.06.2003р. у справі № 23/70-03-2521 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду
Одеської області.