23/107-03-3181 Спір про визнання недійсними податкових повідомлень, якими позивачу нараховано пеню за порушення 90-то денного строку поставки товару, передбаченого статтями 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" - Матеріали постанови 01/1723

Державний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту "ЧДП" (далі за текстом Інститут "ЧДП") звернувся до господарського суду Одеської області із позовом, про визнання недійсними податкових повідомлень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 28.03.03р. № 0001280810/0 та від 04.04.03р. № 0001670810/0, якими позивачу нараховано пеню за порушення 90-то денного строку поставки товару, передбаченого статтями 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" (185/94-ВР) від 23.09.94р. Позовні вимоги мотивовані неправомірністю нарахування пені, у зв'язку з відсутністю, на думку позивача, пропуску 90-то денного строку поставки товару (одного комплекту апаратури) по контракту від 10.10.02р. № 5824, укладеному позивачем з російським підприємством ГФУП. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статтю 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) та статтю 11 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", статтю 1 Інструкції НБУ "Про порядок здійснення контролю за отриманням ліцензій по експортним, імпортним та лізинговим операціям" (z0338-99) від 24.03.99р. № 136, вказуючи, що пунктом 3.3. контракту сторони передбачили, що операція знімається з контролю після надання резидентом документа, який підтверджує факт поставки продукції. Згідно з умовами контракту таким документом є поштова квитанція, при наявності якої банк знімає цю операцію з контролю. Згідно з поштовою квитанцією товар прибув в Україну до закінчення 90-то денного стоку з моменту авансового платежу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2003р. в позові про визнання недійсними податкових повідомлень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 28.03.2003р. № 0001280810/0, 04.04.2003р. № 0001670810/0 відмовлено з мотивів правомірності нарахування відповідачем пені за порушення позивачем термінів, передбачених ст. ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) . Як зазначено в рішенні господарського суду датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відтиску штампа службою митного контролю, товаросупровідних документах, вантажно-митної декларації типу ІМ-40, оформленої відповідно до вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію; у разі наявності на момент проведення перевірки у імпортера лише товаросупровідних документів з відтиском штампа "Під митним контролем" при відсутності належним чином оформленої вантажно-митної декларації типу ІМ-40, після закінчення законодавче встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України, з резидента підлягає стягненню пеня, передбачена статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) від 23.09.94 р.

За апеляційною скаргою позивача - Інституту "ЧДП", Одеський апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2003р. та скасував його, задовольнивши позовні вимоги та визнавши недійсними податкові повідомлення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 28.03.2003р. № 0001280810/0, від 04.04.2003р. № 0001670810/0. Постанова суду вмотивована тим, що датою імпорту є не датаоформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону. Оскільки, поштові квитанції експрес-пошти Росії свідчать, що товар перетнув митний кордон України 05.02.2003р., при контрольній даті 25.02.2003р., то суд обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не допущено порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) .

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) . Касаційна скарга вмотивована тим, що імпортна операція здійснена з порушенням термінів, встановлених статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , оскільки вантажно-митна декларація , яка підтверджує факт ввозу товарів на митну територію України по контракту № 5824 від 10.10.2002р. і , відповідно, факт одержання продукції для вільного використання, була надана після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію. Під час здійснення перевірки позивачем не були надані вантажно-митні декларації, складені у відповідності до вимог пункту 8 Положення про вантажно-митну декларацію, що стало підставою для нарахування пені за порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" (185/94-ВР) .

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, який підтримав свої доводи, перевіривши повноту та об'єктивність розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи господарським судом Одеської області було встановлено та підтверджено Одеським апеляційним господарським судом під час здійснення апеляційного провадження наступне.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі податковими повідомленням від 28.03.2003р. № 0001280810/0, від 04.04.2003р.№ 0001670810/0 позивачу визначена сума податкових зобов'язань (пені) у розмірі 313,10грн. та 2922,3грн. за порушення строків розрахунків в зовнішньоекономічній діяльності. Оспорювані податкові повідомлення прийняті на підставі актів №452/16-4/16- 439/01128110/11 від 26.03.2003р. та № 506/16-4/16-439/ 01128110/13 від 04.04.2002р., складених за результатами позапланової перевірки дотримання валютного законодавства ЧорноморНДІпроект за період з 01.11.2002р по 01.12.2002р. Зазначеною перевіркою було встановлене порушення позивачем строків розрахунків вказаних в статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" (185/94-ВР) .

Між позивачем і російським підприємством ГФУП (далі нерезидент) укладено контракт № 5824 від 10.10.2002р. Згідно з умовами контракту Російське підприємство ГФУП (постачальник) брав зобов'язання передати у власність, а ЧНД (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити науково-технічну продукцію на умовах та в строки визначені в контракті. Строк дії контракту - 10 жовтня 2002р. - 10 грудня 2002р., строк оплати контракту - до 30 жовтня 2002р.,поставка товару відбувається на протязі 60 днів після проведення 100% передоплати. Датою поставки товару - вважається дата , зазначена в поштовій квитанції.

Як з'ясовано при здійсненні апеляційного провадження ,відповідно до умов договору позивач здійснив оплату у загальній сумі 206000 рос. рублів 27.11.2002р. Продукція поставлена позивачу згідно з поштовими квитанціями експрес пошти Росії від 24.01.2003р. Товар перетнув митний кордон України 05.02.2003р. (при контрольній даті 25.02.2003р) і був взятий під митний контроль.

За змістом статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, а в разі перевищення цього терміну потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) моментом експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується від продавця до покупця , а моментом здійснення експортного (імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод.

Переміщення через митний кордон (момент перетину кордону) у відповідності до статті 15 Митного кодексу (92-15) визначається як ввезення на митну територію України, вивезення або транзит через митну територію України, фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

На виконання умов Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) щодо здійснення контролю за розрахунками резидентів за експортними, імпортними та лізинговими договорами Національний банк України постановою № 136 від 24.03.99 р. затвердив Інструкцію "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними, імпортними та лізинговими операціями" (185/94-ВР) , в якій визначені наступні терміни:

Поставка - поставка продавцем-нерезидентом товару відповідно до умов імпортного договору (відповідно до Указу Президента України від 04.10.94 N 567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" (567/94) (зі змінами та доповненнями) при укладенні резидентами договорів застосовуються правила ІНКОТЕРМС, підготовлені Міжнародною торговою палатою);

Здійснення поставки - дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.

Відповідно до пункту 3.3 цієї Інструкції банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Якщо цим документом є вантажно-митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажно-митної декларації.

Таким чином, наявність вантажно-митної декларації є обов'язковим документом для зняття з контролю імпортної операції тільки у випадку, якщо вантажно-митна декларація за умовами контракту є обов'язковим документом, який підтверджує факт виконання імпортної операції.

Позивач, посилаючись на Міжнародні правила ІНКОТЕРМС та умови зовнішньоекономічного договору, вірно вказує, що зобов'язання нерезидента перед позивачем виконані при ввезені товару на митну територію України.

Виходячи з викладеного Одеський апеляційний господарський суд повно та всебічно дослідив та встановив всі обставини справи, які мають значення для вирішення цього спору і вірно застосували приписи матеріального та процесуального законодавства, яке регулює правовідносини, що склалися, касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.