ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2004 Справа N 20\528
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Стратієнко Л.В. розглянув
касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
28.10.2003 р. у справі № 20\528 за позовом ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” до ВАТ “Донецькоблгаз” за участю
представників позивача – Верхоглядова Т.С., відповідача – Шаров
В.В.
про стягнення 27969162,19 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2003 р.
позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь
позивача 63283512,20 грн. основного боргу, 1070946,40 грн. 3%
річних, 2000000 грн. пені, 1700 грн. витрат по сплаті держмита,
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
28.10.2003 р. рішення від 13.03.2003 р. змінено: “в п. 2
резолютивної частини рішення замість слів і цифр “63283512,20
грн. основного боргу” слід читати 37494953,55 грн. основного
боргу”, 1070946,40 грн. 3% річних” слід читати “682141,18 грн.
3% річних”, 2000000 грн. пені” слід читати 200000 грн. пені” В
іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції посилаючись на те, що вона прийнята з
порушенням норм чинного законодавства та залишити рішення
місцевого суду без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржувану
постанову залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
В липні 2002 р. позивач звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення з відповідача 27155069,32 грн. боргу,
723854,91 грн. пені, 90237,94 грн. 3% річних за неналежне
виконання договірних зобов’язань. У процесі розгляду справи
позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача
63283512,20 грн. боргу, 5430976,90 грн. пені, 1070946,40 грн. 3%
річних.
Верховний Суд України в ч. 3 п. 1 Постанови Пленуму від 29.12.76
р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що обґрунтованим визнається рішення,
в якому повно відображені обставини, які мають значення для
даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Однак, місцевий та апеляційний суди не дотримались наведених
роз’яснень та вимог відповідно п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, суди не вжили заходів для встановлення дійсних обставин
справи та правовідносин сторін, що унеможливило здійсненню
юридичних висновків, які ґрунтувались би на матеріалах справи.
Укладеним сторонами договором № 01\01-806 від 28.12.2001 р.
визначено, що позивач передає відповідачу в 2002 р. газ у
визначеному обсязі з врахуванням комерційних втрат (п. 2.1), а
підставою для остаточних розрахунків є акти приймання-передачі
газу (ч. 2 п. 3.4). Тому суд мав встановити правову, технічну,
економічну природу застосованого сторонами в п. 2.1 договору
поняття “комерційні втрати”. Місцевий суд взагалі не досліджував
це питання, а апеляційний суд без належного нормативного
обґрунтування самостійно визначив, що обраховані відповідачем
кошти є комерційними втратами, сплачувати які відповідач не
зобов’язаний. Апеляційною інстанцією при цьому не враховано, що
в актах прийому-передачі газу за січень-грудень 2002 р. в графі
“категорія споживачів” (номер по порядку 3) вказані визначення
як-то: “комерційні втрати”, “відтоки”, “притоки”, “відтоки
(притоки)” (том 1, а.с.109-120). Суд не оцінив наведені акти з
точки зору їх змісту та значення для обрахування загальної
вартості отриманого відповідачем газу. Звільнивши відповідача
від сплати комерційних втрат, суд повинен був визначити
відповідний орган чи господарюючий суб’єкт, на який покладається
обов’язок компенсування комерційних втрат у відповідності з
діючим законодавством.
З’ясування питання сутності понять “комерційні втрати”,
“відтоки”, “притоки”, “відтоки (притоки)” пов’язане не лише з
застосуванням правових норм. В даному випадку суди мали залучити
спеціалістів відповідних галузей господарювання, а при
необхідності призначити експертизу, що слугувало б повному,
всебічному і об’єктивному вирішенню спору. Зважаючи на те, що
визначення державної політики в галузі газопостачання покладене
на Мінпаливенерго України, НАК “Нафтогаз України” суди повинні
були витребувати у них висновки щодо порядку визначення та
вживання зазначених вище понять суб’єктами господарювання, які
займаються постачанням, транспортуванням газу та впливу цих
понять на порядок розрахунків за переданий і прийнятий газ.
Наведені вимоги судами не виконані, що свідчить про
передчасність ухвалення ними судових рішень.
Судами не враховані умови п. 4.1 договору, в якому є
застереження про те, що ціна газу визначається в залежності від
наявності чи відсутності лічильників. Клопотання відповідача про
з’ясування цього питання (том 1, а.с.85) залишене судом без
реагування.
Не знайшло відображення в судових рішеннях посилання відповідача
на необхідність дотримання вимог постанови Національної комісії
регулювання електроенергетики № 759 від 12.07.2000 р. щодо
порядку здійснення розрахунків за поставлений газ з урахуванням
затвердженого алгоритму розподілу коштів.
Викладене свідчить про невідповідність ухвалених судових рішень
матеріалам справи та процесуальному закону, тому рішення
місцевого, постанова апеляційного судів підлягають скасуванню,,
а справа – передачі для розгляду суду першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору та прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2003
р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
28.10.2003 р. скасувати.
3. Справу № 20\528 передати для розгляду господарському суду
Донецької області.
4. Стягнути з ВАТ “Донецькоблгаз” на користь ДК “Газ України”
НАК “Нафтогаз України” 850 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.