ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2004 р. справа N 20-3/288
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Ленінському районі м.
судовому засіданні Севастополя
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 14.10.2003
у справі № 20-3/288
господарського суду м. Севастополя
за позовом ТОВ "Р"
до ДПІ у Ленінському районі м.
Севастополя,
Управління державного казначейства
м. Севастополя
про стягнення 14 716 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: присутній
від відповідача 2: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
У червні 2003 року ТОВ "Р" звернулось до господарського суду м.
Севастополя з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя
та Управління державного казначейства м. Севастополя про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 14
716 грн. за період: січень - лютий 2003 року.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив
додатково стягнути з відповідачів 5555, 66 грн. бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2000 року
та червень 2002 року, а також від'ємне значення податку на додану
вартість по декларації за жовтень 2001 р. в сумі 794 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 07.08.2003 у
справі № 20-3/288 позов задоволено частково: стягнуто з Державного
бюджету України через Управління Державного казначейства у м.
Севастополя на користь ТОВ "Р" бюджетну заборгованість з податку
на додану вартість у розмірі 18 884, 66 грн. та державне мито в
розмірі 198, 83 грн., а також витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем та відповідачами
подано апеляційні скарги.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
14.10.2003 рішення господарського суду м. Севастополя від
07.08.2003 у справі № 20-3/288 скасовано, резолютивну частину
рішення викладено у наступній редакції:
"Позов задовольнити в сумі 19 678, 66 грн. Зобов'язати Управління
державного казначейства у м. Севастополі перерахувати з
розрахункового рахунка 3117032800007, код ЄДРПОУ 23895637, МФО
824509, код платежу 14010400 на розрахунковий рахунок ТОВ "Р" суму
відшкодування податку на додану вартість у сумі 18.884,66 грн. і
794,00 грн. бюджетної заборгованості. Видати наказ. Стягнути з ДПІ
у Ленінському районі м. Севастополя на користь ТОВ "Р" витрати по
сплаті державного мита в сумі 198,83 грн. і витрати за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі
118,00 грн."
У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя
просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 14.10.2003 у справі № 20-3/28, у
задоволенні позовних вимог відмовити, державне мито і витрати на
інформаційно - технічне забезпечення судового процесу стягнути з
Управління державного казначейства м. Севастополя посилаючись на
неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції
п. 4 Указу Президента України від 07.08.1998 № 857/98 "Про деякі
зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
, п. 8.2 Порядку відшкодування
податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної
податкової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
ТОВ "Р" та Управління державного казначейства м. Севастополя не
скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх
представників в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника 1-го відповідача, перевіривши
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них
фактичних обставин правильність застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Відповідно до поданих позивачем декларацій з податку на додану
вартість за січень-лютий 2003 р. сума податку на додану вартість
мала від'ємне значення, що не заперечується відповідачем і
підтверджено актами ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від
16.05.2003 № 6748/1015-1 та від 02.06.2003 № 107/23-4/24025743 про
результати перевірок підприємства-позивача з питань відшкодування
з бюджету податку на додану вартість за відповідні періоди.
Крім того, відповідачем не здійснено відшкодування податку на
додану вартість за грудень 2000 р. та червень 2002 р. у розмірі 5
555, 66 грн., що підтверджено матеріалами справи, в т.ч. актом
звірки розрахунків між позивачем та ДПІ у Ленінському районі м.
Севастополя від 28.07.2003.
Що стосується позовних вимог у частині стягнення від'ємного
значення податку на додану вартість за жовтень 2001 р. у розмірі
794 грн., то господарськими судами встановлено (і відповідачем не
заперечується), що позивачем в декларації за жовтень 2001 р. було
заявлено до відшкодування 794 грн. податку на додану вартість
після погашення податкових зобов'язань платника податків протягом
трьох наступних звітних періодів (рядок 25 декларації з податку на
додану вартість за жовтень 2001 р. а.с. 36), але протягом
зазначених періодів дана сума не була використана у зв'язку з
відсутністю податкових зобов'язань.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив
всі обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо
законності і обґрунтованості вимог позивача про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з огляду на
наступне.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі
змінами і доповненнями) суми податку, що підлягають сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно з
п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями) у разі коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за спірний період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки
господарського суду апеляційної інстанції щодо покладення судових
витрат на ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя з огляду на
наступне.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито у
спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,
покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних
вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський
суд має право покласти на неї державне мито незалежно від
результатів вирішення спору.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд
відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли
друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Відповідно до п. 4.1-4.3 ст. 4 Порядку відшкодування податку на
додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України та Головного управління Державного
казначейства України від 02.07.1997 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(в
редакції від 21.05.2001 № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
) відшкодування
податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами
Державного казначейства України за висновками податкових органів
(форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.
Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення
терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого
чинним законодавством.
На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість
органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми
платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку
доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи
рішенні суду.
За таких обставин постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 14.10.2003 у справі № 20-3/288 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя залишити
без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 14.10.2003 у справі № 20- 3/288 - залишити
без задоволення.