ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2004 Справа N 17/196
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка м. І.
суддів: Харченка В.М., Чабана
В.В.(доповідач)
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ЗАТ “Союз Авто” не з’явився
Гаражно-експлуатаційного Сергєєв К.П.
кооперативу
“Придніпровський”
Приватний підприємець Волк не з’явився
Т.В.
розглянувши касаційну ЗАТ “Союз Авто”
скаргу
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від
09.10.2003р.
у справі № 17/196
господарського суду Запорізької області
за позовом ЗАТ “Союз Авто”
до Гаражно-експлуатаційного
кооперативу “Придніпровський”
третя особа Приватний підприємець Волк Т.В.
про стягнення 22 960, 07 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Шевченко
Т.Н.) від 06.08.2003р. у позові відмовлено.
Запорізький апеляційний господарський суд (судді Юхименко О.В.,
Радченко О.П. , Яценко О.М.) переглянув вказане рішення і
постановою від 09.10.2003р. залишив його без змін.
Закрите акціонерне товариство “Союз Авто” згадані рішення та
постанову вважає такими, що прийняті з порушенням норм
матеріального права, тому просить їх скасувати, а позов
задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника
відповідача, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Закритим акціонерним товариством “Союз Авто” заявлено позов до
гаражно-експлуатаційного кооперативу “Придніпровський” про
стягнення 22 960 грн. 70 коп. збитків.
До участі у справі в якості третьої особи залучено приватного
підприємця Волк Т.Г.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що він
уклав з власником землі (Запорізька міська рада) договір № 2936
від 05.07.99р. на тимчасове користування землею для автостоянки
№ 14 загальною площею 2,8299 га. За користування землею він
сплачує щомісячно 2 983 грн., за період з 01.01.2002р. по
31.12.2002р. ця плата склала 34 447 грн. 80 коп. Крім того, для
обслуговування автостоянки ним укладено угоди з державним
комунальним підприємством “Водоканал” на споживання води та
електроенергії та з Запорізьким комунальним державним
підприємством Запорізького міськвиконкому на вивіз побутових
відходів.
Зазначена сума прямих затрат за рік на утримання автостоянки
склала 56 965 грн. 08 коп.
До.09.2001р., за твердженням позивача, він був єдиним
користувачем переданої йому в оренду земельної ділянки, але в
вересні 2001р. власники 328 гаражів, які також знаходяться на
згаданій земельній ділянці, створили гаражно-експлуатаційний
кооператив “Придніпровський” і зайняли територію, яка перевищує
1,1125 га.
Вказаний кооператив, стверджує позивач, став чинити перепони в
користуванні землею та в здійсненні господарської діяльності.
На зайнятій території здійснює господарську діяльність.
За охорону автотранспорту з членів кооперативу збирає гроші,
хоча затрати на утримання автостоянки несе тільки позивач.
Внаслідок таких дій, за підрахунками позивача, йому було
заподіяно шкоди на суму 22 960 грн. 70 коп.
Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий та апеляційний
господарські суди виходили з того, що позивач не довів наявність
у нього збитків.
Крім того, хоча в рішенні місцевого та в постанові апеляційного
господарських судів прямо не зазначено, що як відповідач так і
позивач можуть діяти на спірній ділянці землі самостійно,
оскільки на цій території на праві власності знаходиться майно і
позивача і відповідача, але із змісту згаданих процесуальних
документів це випливає.
В постанові апеляційної інстанції з метою попередження
виникнення подібних спорів міститься пропозиція позивачу
звернутися до Запорізької міської ради з питанням про зменшення
орендної земельної ділянки у зв’язку з розташуванням на спірній
ділянці третіх осіб.
Така пропозиція є недоречною, оскільки спосіб захисту своїх прав
визначає сам суб’єкт господарської діяльності.
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
орендареві забезпечується захист
його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні
із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права
власності.
Згідно п. 2 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
власник
може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці
порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і
відшкодування завданих цим збитків.
Із матеріалів справи випливає, що через невизначеність статусу
спірної земельної ділянки вже виникло і ще буде багато спорів.
Зважаючи на вказані обставини, суду слід з’ясувати чи надавались
в установленому порядку земельна ділянка, чи її частина в
користування або у власність до передачі її в оренду ЗАТ
“Союз-Авто”, іншим особам.
Якщо передавалась в установленому порядку іншим особам, то чи
вилучалась в установленому порядку у цих осіб спірна ділянка.
Тобто, з’ясувати законність перебування спірної земельної
ділянки у користуванні, можливо і у власності в позивача та
відповідача.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у касаційній
інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у
суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов’язаних
із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
ўнстанцўя на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст.ст. 111-11 ст. 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Союз Авто” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
06.08.2003р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 09.10.2003р. у справі № 17/196
господарського суду Запорізької області скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької
області в іншому складі суддів.