ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2004 Справа N 09/1713
Вищий господарський суд України в складі колегії
Головуючого-судді
суддів:
розглянувши Державної податкової інспекції у Черкаському
касаційну скаргу районі
на постанову від 11.09.2003р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 09/1713
господарського суду Черкаської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "КІ"
до Державної податкової інспекції у Черкаському
районі
про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення
за участю представників сторін:
від позивача не з'явились (про час і місце повідомлені
належним чином)
від відповідача не з'явились (про час і місце повідомлені
належним чином)
Відкрите акціонерне товариство "КІ" звернулося до господарського
суду Черкаської області з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 172301/0/1713 від 08.04.2003
року . Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач не є платником
збору за спеціальне використання водних ресурсів, не є власником
споруд та пристроїв на отримання води та скидання зворотних вод.
Платником збору в даному випадку є консервний комбінат, від якого
позивач на підставі договору отримує воду для своїх виробничих
потреб, за що розрахувався в повному обсязі.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.07.2003р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 24.09.2003р., визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення № 172301/0/1713 від 08.04.2003 року про
донарахування суми збору за спеціальне використання водних
ресурсів в розмірі 4562 грн.70 коп. та стягнення штрафних санкцій
в сумі 963,78 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач, як вторинний
водокористувач, не є суб'єктом спеціального водокористування і
відповідно платником збору за спеціальне використання водних
ресурсів, оскільки не має власних водозабірних споруд і отримує
воду з водозабірних споруд первинного користувача - Державне
підприємство "ЧКК" на умовах договору.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення про
відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм
матеріального права, зокрема, пунктів 5, 15 "Порядку справляння
збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за
користування водами для потреб гідроенергетики і водного
транспорту" ( 1494-99-п ) (1494-99-п)
затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 16.08.99р. та пункту 2.1, 7.7 "Інструкції
про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне
використання водних ресурсів та збору за користування водами для
потреб гідроенергетики і водного транспорту" ( z0711-99 ) (z0711-99)
,
затвердженої наказом від 01.10.99р. № 231/539/118/219 Міністерства
фінансів України, Державної податкової адміністрації України,
Міністерства економіки України та Міністерства охорони
навколишнього середовища та ядерної безпеки України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлення
обставин справи і правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державної податкової
інспекції у Черкаському районі Черкаської області було проведено
перевірку дотримання вимог податкового законодавства Відкритим
акціонерним товариством "КІ" за період з 01.09.2001року по
01.01.2003р за результатами якої складено акт №28/23- 019/30769310
від 31.03.2003р..
На підставі вказаного акту відповідачем було прийняте оспорюване
податкове повідомлення від 08.04.2003р. № 172301/0/1713 про
донарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів в
розмірі 4562,7 та стягнення штрафних санкцій в сумі 963,78 грн.
Встановленою у справі є також та обставина, що 01.04.2000р. між
позивачем та Державним підприємством був укладений договір № 5, на
підставі якого і здійснювалось постачання позивача питною водою та
прийом стічних вод, що утворюються внаслідок її підприємницької
діяльності.
Відповідно ст. 42 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи,
організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і
фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть
бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що
мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для
забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не
мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних
споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх
системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні
водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні
об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
За визначенням частини 1 статті 48 цього Кодексу ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
спеціальним водокористуванням є забір води з водних об'єктів із
застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та
скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір
води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із
застосуванням каналів, яке здійснюється на підставі дозволу.
Пунктом 2 Порядку справляння збору за спеціальне використання
водних ресурсів та збору за користування водами для потреб
гідроенергетики і водного транспорту ( 1494-99-п ) (1494-99-п)
передбачено, що
збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за
використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням
споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.
Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що
позивач, як вторинний водокористувач, не є суб'єктом спеціального
водокористування та платником збору за спеціальне використання
водних ресурсів, так як не має власних водозабірних споруд, а
отримує воду від первинного водокористувача - Державного
підприємства "КК" та скидає стічні води в його системи на умовах,
визначених договором № 5 від 01.04.2000р.
Посилання відповідача на пункт 15 зазначеного Порядку
( 1494-99-п ) (1494-99-п)
, згідно з яким водокористувачі, які використовують у
встановленому законодавством порядку воду, отриману від інших
водокористувачів, справляють збір до відповідних бюджетів за
обсяги фактично використаної води з урахуванням обсягу втрат води
в їх системах водопостачання відповідно до встановлених
нормативів, є необгрунтованими, оскільки припис цієї норми, як і
Порядку в цілому, поширюється лише на сферу спеціального
використання водних ресурсів, гідроенергетики і водного
транспорту, що випливає із самої назви Порядку.
Таким чином вказані норми Порядку фактично розширюють сферу дії
кодексу, що не допускається, оскільки підзаконний акт не може ні
змінювати, ні доповнювати, ні скасовувати закон.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги про порушення судами
попередніх інстанцій норм матеріального права. Виходячи з
викладеного Київський господарський суд, Київський апеляційний
господарський суд повно та всебічно дослідив та встановив всі
обставини справи, які мають значення для вирішення цього спору і
вірно застосував приписи матеріального та процесуального
законодавства, яке регулює правовідносини, що склалися, касаційна
інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
відповідача.
З огляду на зазначене рішення господарського суду Черкаської
області та постанова Київського апеляційного господарського суду
залишається без змін, а касаційна скарга податкової інспекції без
задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.1 ст.111-9, ст.111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Черкаської області від 04.07.2003р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.09.2003р. у справі № 09/1713 залишити без зміни, касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі - без
задоволення.