Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2004 Справа N 02-2/317
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача не з'явились (повідомлені належним
чином)
відповідача не з'явились (повідомлені належним
чином)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
місті Тернополі
у справі
господарського суду № 02-2/317
Тернопільської області
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 29.09.2003р
за позовом Державної податкової інспекції у
місті Тернополі
до Приватного підприємця П-ої С.О.
про звернення стягнення на майно на суму
14726,35грн.
Державна податкова інспекція у місті Тернополі звернулась з
позовом до господарського суду області про звернення стягнення на
майно суб'єкта підприємницької діяльності П-ої С.О. Позовні вимоги
мотивовані тим, що податковий борг відповідача перед бюджетом та
державними цільовими фондами станом на 03.04.2003р. становив
14726,35грн. Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 - активи
платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок
погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Господарський суд області ухвалою від 29.05.2003р. на підставі
пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
відмовив в прийнятті позовної заяви, з посиланням на
те, що у відповідності до статті 10 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 та Порядку
стягнення коштів та продажу інших активів платника податків
( 538-2002-п ) (538-2002-п)
, які перебувають у податковій заставі звернення
стягнення на активи платника податків проводиться без судових
органів.
Львівський апеляційний господарський суд за скаргою Державної
податкової інспекції у місті Тернополі переглянув ухвалу
господарського суду від 29.05.2003р. та постановою від
29.09.2003р. залишив її без змін, а апеляційну скаргу Державної
податкової інспекції - без задоволення з тих самих підстав.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Тернополі
просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати ухвалу
господарського суду області від 29.05.2003р. і постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2003р. у
справі і передати справу на новий розгляд до господарського суду
області, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції та
постанова апеляційного суду прийняті з порушенням матеріального
права, а саме Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 та пункту 11 статті 10 Закону України
"Про державну податкову службу України" ( 509-12 ) (509-12)
.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав. Представники
сторін, повідомлені належним чином про час і місце розгляду
касаційної скарги в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді Вищий господарський суд України вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись з позовом про звернення стягнення на майно відповідача
Державна податкова інспекція у місті Тернополі в обгрунтування
своїх вимог посилається на те, що податковий борг відповідача
перед бюджетом та державними цільовими фондами станом на
03.04.2003р. становив 14726,35грн. При цьому, як на правову
підставу позову, Державна податкова інспекція посилаться, зокрема,
на підпункт 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 , згідно якого
активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок
погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Господарський суд Тернопільської області відмовив в прийнятті
позовної заяви, з посиланням на те , що позовна заява не підлягає
розгляду в господарських судах України. Такий висновок
господарського суду є помилковим.
Відповідно до вимог статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у
державі.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що підприємства, установи, організації,
інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи
і в установленому порядку набули статусу суб'єктів підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених прав або оспорюваних прав і охоронюваних законом
інтересів.
Відповідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчі справи у спорах, що
виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні
господарських договорів та з інших підстав, а також у справах про
визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Стаття 62 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
містить вичерпний перелік підстав для відмови в
прийнятті позовних заяв до провадження господарськими судами
України і не може тлумачитися розширено. Отже наведене свідчить,
що висновок місцевого господарського суду про те, що позовна заява
Державної податкової інспекції в місті Тернополі не підлягає
розгляду в господарських судах суперечить вищевказаному
законодавству, а відтак є необґрунтованим.
Виходячи з викладеного ухвала господарського суду Тернопільської
області від 29.05.2003р. та постанова Львівського апеляційного
суду від 29.09. 2003 року підлягають скасуванню, а справа
направленню на розгляд до господарського суду Тернопільської
області.
При розгляді справи господарському суду слід звернути увагу на
наступне.
Приписом статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено,
що органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами
України.
Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та
правові основи діяльності визначені, зокрема, Законом України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Завданням органів Державної податкової служби в Україні згідно з
вимогами статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, зокрема, є здійснення контролю за dndepf`mml
податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і
своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів
податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових
доходів, установлених законодавством.
Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(в редакції, чинній
на момент виникнення спірних правовідносин), активи платника
податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його
податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 вказаного
Закону( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі, коли інші, передбачені цим Законом
заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного
результату, податковий орган здійснює за платника податків та на
користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення
узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які
перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом
продажу інших активів такого платника податків.
Таким чином, на податковий орган, яким є позивач, покладено
обов'язок здійснити за платника податків на користь держави
погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення
коштів, а за їх недостатності здійснити продаж інших активів
платника податків - боржника, тобто за процедурою передбаченою
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181.
Приписи підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
поширюються лише на
ті випадки , коли сума податкового боргу є попередньо не
узгодженою з платником податку.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 29.05.2003
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.09.2003 року у справі № 02-2/317 скасувати, справу скерувати на
розгляд до господарського суду Тернопільської області, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Тернополі задовольнити.