ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2004 Справа N 8/196
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції в м. Суми
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 01.10.2003 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 81
господарського суду Сумської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"ЕС", м. Суми
до 1. Державної податкової інспекції в м.
Суми
2. Відділення Державного казначейства в м.
Суми
про зобов'язання вчинити дії по поверненню
податку на додану вартість
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Сумської області від 02.06.2003 року,
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 01.10.2003 року, по справі № 81 за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС" до Державної
податкової інспекції в м. Суми та Відділення Державного
казначейства в м. Суми про зобов'язання вчинити дії по поверненню
податку на додану вартість позов задоволене; зобов'язане відділ
Державного казначейства в м. Суми повернути з державного бюджету
України на користь позивача бюджетну заборгованість по
відшкодуванню податку на додану вартість в розмірі 131 255,60
грн.; стягнуте з поточного рахунку відповідача-1 на користь
позивача 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на
інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ДПІ в м. Суми просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2003 року
у справі № 81, посилаючись на порушення норм матеріального права,
а саме положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1270
( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
від 26.09.2001 року, якою затверджений "Порядок
проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану
вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок
платника податку" (далі Порядок).
Відзиву на касаційну скаргу позивач та відповідач-2 не надіслали.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами обґрунтовано не враховано Порядок ( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
, оскільки
пунктом 5 передбачено, що при розрахунках згідно з ним платники
податків - учасники розрахунків готують схеми розрахунків та
інформують про них Державну податкову адміністрацію і Державне
казначейство. До схем розрахунків обов'язково додається заява
платника податку про його згоду на отримання відшкодування податку
на додану вартість згідно з цим порядком. Судами встановлено, що
позивач такої згоди не надавав.
Судами правомірно застосовано пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно
до якого відшкодування здійснюється шляхом перерахування
відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника
податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами. Суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного в цьому пункті
строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має
право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та
притягнення до відповідальності посадових осіб, винних s
несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Згідно з ч. 2 пп. 7.7.3 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період.
Судами встановлено, що відповідно до поданих позивачем податкових
декларацій, йому не відшкодовано з бюджету податку на додану
вартість у розмірі 131 255 грн. 60 коп. , що підтверджується
довідками Державної податкової інспекції в м. Суми № 23-513/5 від
25.11.2002 р., № 23-513/5 від 15.10.2002 р., № 23-513/5-66 від
14.02.2003 р.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в
їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Харківського апеляційного господарського суду .
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми від
20.10.2003 року № 48077/9/10-009 на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 01.10.2003 року у справі № 81
залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 01.10.2003 року у справі № 81 - без змін.