ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2004 Справа N 3/143
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ВАТ “Фірма “А”
скаргу
на постанову від 27.08.2003 року Одеського
апеляційного господарського суду
у справі за позовом ВАТ “Фірма “А”
до 1)ТОВ “І”
2) ТОВ Будівельного підприємства
“Г”
про визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И В:
у квітні 2003 року ВАТ “Фірма А” звернулось до суду з позивом до
ВАТ “І”, ТОВ “Г” про визнання недійсними згідно ст.ст. 48, 57 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
договору купівлі-продажу незавершеного
будівництвом будинку по вул.Садовій,42 м. Миколаєва, укладеного
ним 25.12.2001 року з ВАТ “І” та договору від 25.10.2002 р. між
ВАТ “І” і ТОВ “Г” про уступку прав по договору купівлі-продажу
від 25.12.2001 р.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
18.06.2003 р. позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
27.08.2003 р. рішення суду першої інстанції скасовано. У
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову
оцінку апеляційним судом обставин справи і просить постанову
скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без
змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
зокрема і після оголошеної судом до 05.02.2004 р. перерви,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги судова
колегія вважає, що постановлені по справі судові рішення не
можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд виходячи з наступного.
Предметом спору є незавершений будівництвом жилий будинок, який
до укладання спірного договору купівлі-продажу від 25.12.2001
року, про що зазначається у договорі, належав позивачу на
підставі рішення Миколаївського міськвиконкому від 27.10.1995 р.
№ 519.
Із доданих позивачем до касаційної скарги матеріалів вбачається,
що за повідомленням Державної податкової інспекції у Заводському
районі м. Миколаєва від 17.04.2001 р., № 121/24-115 майно ВАТ
“Фірма “А” з 05.08.1998 р. перебуває у податковій заставі, що
зареєстровано у Державному реєстрі застав рухомого майна
25.03.1999 року за № 08-77.
Зазначене знайшло своє відображення у актах документальної
перевірки від 16.10.2003 р. № 1048/11/24-019/00307402 і від
03.12.2003 р № 327/26-209/00307402.
Згідно ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
право податкової застави поширюється на
будь-які види активів платника податків, які перебували в його
власності (повному господарському віданні) у день виникнення
такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник
податків набуде права власності у майбутньому, до моменту
погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.
п. 8.16.1. цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що операції з
продажу заставлених активів підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом.
Зазначені вище обставини, з урахування визначеного Законом
правового режиму заставлених активів не були предметом розгляду
суду першої інстанції і апеляційного суду і не з’ясовувались, а
тому покладені в основу рішення та постанови мотиви не можна
визнати обґрунтованими, а постановлені по справі рішення
законними.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене
повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, права та
обов’язки сторін, дати належну правову оцінку і в залежності від
встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.06.2003
р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від
27.08.2003 року скасувати, а справу передати на новий розгляд у
іншому складі суддів.