ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2004 Справа N 31/130а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
Донецької області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 12.02.2004
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ "ХХХ", м. Н-ськ
до Державної податкової інспекції у м. Н-ську
Донецької області
про визнання недійсними податкових повідомлень-
рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А.,
від відповідача: не з'явилися;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 10.09.2003 господарського суду Донецької області
позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Н-ську за №0000532241/1 від
10.06.2003 в частині застосування штрафних санкцій у сумі
93449 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Постановою від 12.02.04 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 10.09.2003 господарського суду Донецької області
змінено. Резолютивну частину рішення викладено у наступній
редакції:
"Позовну заяву ВАТ "ХХХ" до ДПІ у м. Н-ську про визнання
недійсними податкового повідомлення-рішення від 21.05.2003 за №
0000191742/0 в частині нарахування прибуткового податку у сумі 902
грн. 40 коп. та застосування штрафних санкцій з прибуткового
податку у сумі 1 804 грн. 80 коп. та податкового
повідомлення-рішення від 10.06.2003 за №0000532241/1 щодо
визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 186 898 грн. та
штрафних санкцій з ПДВ у сумі 186 898 грн. задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення 21.05.2003 за №
0000191742/0 в частині нарахування прибуткового податку у сумі 902
грн. 40 коп. та застосування штрафних санкцій з прибуткового
податку у сумі 1 804 грн. 80 коп.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.06.2003
№0000532241/1 щодо визначення податкового зобов'язання по податку
на додану вартість у сумі 186 898 грн. та штрафних санкцій по
податку на додану вартість у сумі 186 898 грн."
Постанова мотивована тим, що відповідно до ст.5 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
не включаються до сукупного оподатковуваного доходу суми плати за
утримання та навчання дітей у дошкільних ..., а також у державних
вищих учбових закладах освіти, розташованих на території України,
за рахунок фізичних або юридичних осіб.
Пунктом 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачено, яким чином та в який саме момент
платник податку зобов'язаний надати органу державної податкової
служби відповідні документи про знищення, розібрання або
перетворення основних фондів.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду Державна податкова інспекція у м. Н-ську
Донецької області звернулась у Вищий господарський суд України з
касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що
вона прийнята з порушенням застосування норм матеріального права
відповідно до обставин даної справи.
Донецьким апеляційним господарським судом не враховані вимоги
п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.п.8.8 ст.8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та Закон України "Про охорону
дитинства" ( 2402-14 ) (2402-14)
, яким визначений вік дитини - 18 років.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення: від
26.05.2003 за № 000191742/0, яким позивачу донарахований
прибутковий податок в сумі 1642,23 грн. і застосована фінансова
санкція у сумі 3284,46 грн. та від 10.06.2003 за № 0000532441/1,
яким позивачу донарахований податок на додану вартість в сумі
186898 грн. та штрафних санкцій в сумі 186898 грн.
Позивачем оспорювалась правомірність донарахування цього податку у
сумі 902, 40 грн. та застосування фінансової санкції у сумі
1804,80 грн. стосовно сум плати за навчання дітей у державних
вищих закладах освіти, розташованих на території України, за
рахунок підприємства.
Господарським судом встановлено, що позивач на підставі договору №
863/25-69/00/711 від 31.08.2000, укладеного з Ч-ським національним
університетом та Б.Б.Б. та контракту № 688/ОМД-98 від 28.08.1998 з
Ч-ським національно-технічним університетом та В.В.В. взяв на себе
зобов'язання щодо оплати витрат за навчання студентів, рік
народження, яких 1983 та 1981 р.р., відповідно.
Згідно п.п."с" п.1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
не включаються до
сукупного оподатковуваного доходу суми плати за утримання та
навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах загальної
середньої, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих
учбових закладах освіти, розташованих на території України, за
рахунок фізичних або юридичних осіб.
Ця норма закону не визначає точний вік дітей, яким може бути
надана пільга з прибуткового податку із сум плати за навчання.
Тому, господарський суд апеляційної інстанції правомірно дійшов
висновку, що ДПІ не мала законних підстав для донарахування
позивачу прибуткового податку у сумі 902 грн. 40 коп. та
застосування фінансових санкцій з цього податку у сумі 1 804 грн.
80 коп.
Що стосується заниження податкових зобов'язань з податку на додану
вартість, то відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
якщо основні виробничі фонди або
невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника
податку чи безоплатно передаються особі незареєстрованій платником
податку, а також у разі переведення основних фондів до складу
невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи
переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких
основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними
цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів
групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової
вартості.
Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні
виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх
знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної
сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без
згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення, або коли
платник податку надає органу державної податкової служби
відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення
основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не
може використовуватись у майбутньому за первісним призначенням.
Пунктом 4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачено, яким чином та в який саме момент
платник податку зобов'язаний надати органу державної податкової
служби відповідні документи про знищення, розібрання або
перетворення основних фондів.
Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що акти на
списання основних засобів форми № 03-3, акти розборки та демонтажу
підписані комісією, затверджені керівником підприємства у
встановленому порядку .
Рішення комісії затверджено правлінням ВАТ "ХХХ", що
підтверджується витягом з протоколу № ПАО-8 від 25.04.2002,
№ ПАО-17 від 29.08.2002, № ПАО-19 від 25.09.2002, № ПАО-23 від 31.
10.2002, № ПАО-28 від 28.11.2002, ПАО-30 від 26.12.2002.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Донецьким
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 12.02.2004 Донецького апеляційного господарського
суду зі справи № 31/130а залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко