ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
05.02.2004 Справа N 2-20/7518-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Євпаторійської об’єднаної державної
податкової інспекції Автономної Республіки
Крим
на постанову від 22.09.2003р.
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-20/7518-2003 Господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом Військової частини А-2677 м. Євпаторія
до Євпаторійської об’єднаної державної
податкової інспекції Автономної Республіки
Крим
про визнання недійсним податкових повідомлень рішень
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – Чабан О.В.(дов.№ 6/10/10-0 від 08.01.04р.)
Плахотнюк А.Є. (дов. № 1336/10/10-0 від 04.02.04р.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
03.06.2003р. по справі № 2-20/7518-2003 (суддя м. І.Луцяк), яке
залишено без змін постановою від 22.09.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду (колегія суддів Т.П. Фенько,
Т.С. Видашенко, В.І.Гонтар) частково задоволено позовні вимоги
військової частини А-2677 м. Євпаторія до Євпаторійської
об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки
Крим. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
№ 000042302/1 від 14.02.03р. в частині стягнення ПДВ в сумі
159068,21грн. та фінансових санкцій в сумі 15906,32грн.; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення № 00000102302/0 від
14.02.03р.
Євпаторійська об’єднана державна податкова інспекція Автономної
Республіки Крим звернулася до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування
п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. 4.5., ст. 4, п.п. 7.2.1,
7.4.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації.
Частиною 2 вказаного підпункту встановлено, що суми податку на
додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних
фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від
строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від
того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом
такого звітного періоду.
Відповідно до п.п. 8.1.2 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
амортизації підлягають
витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів
для власного виробничого використання; самостійне виготовлення
основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати
на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на
виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів
ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення
основних фондів.
Підпунктами 8.1.3, 8.1.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
дано вичерпний перелік
витрат, що не підлягають амортизації.
Таким чином, твердження податкової інспекції, що витрати по
придбанню обладнання для будівництва вітрової електростанції за
рахунок коштів цільової надбавки цільового фонду не підлягають
амортизації є необґрунтованим, оскільки Закон не ставить
застосування амортизації в залежність від джерел виготовлення та
придбання основних фондів.
Згідно п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника податку
на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку
в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного
рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням
кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата
отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання
платником податку товарів (робіт, послуг);
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, суми ПДВ,
сплачені у зв’язку зі спорудженням основних фондів та віднесені
до податкового кредиту за листопад 2002р., підтверджені
відповідними податковими накладними в повному обсязі.
Посилання ДПІ на п. 22.26 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не може бути взято до уваги,
оскільки вказаний пункт регулює питання відображення у складі
валового доходу сум коштів нарахованих у складі ціни продажу
електричної енергії.
Також, колегія суддів зазначає, що непроведення
розрахунку-корегування до податкової накладної № 1104від
01.07.02р у зв’язку зі зміною бази оподаткування не може бути
підставою для донарахування ПДВ на суму 16666,67грн. та
фінансових санкцій на цю суму, оскільки позивач станом на
податковий період (листопад 2002р.) правом на збільшення
податкового кредиту на підставі вказаної податкової накладної не
скористався, та не включив відповідні суми ПДВ до податкового
кредиту.
Податкове повідомлення-рішення № 00000102302/0 від 14.02.03р.
прийняте на підставі підпункту 17.1.6. ст. 17 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
відповідно до якого у разі коли платника податків (посадову
особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо
ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує
переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить
до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий
платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом,
за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі
п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь
строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що
минули.
Вищевказане податкове повідомлення-рішення № 00000102302/0 від
14.02.03р. винесено лише з тих підстав, що сума податкового
зобов’язання донарахованого податковим повідомленням-рішенням
№ 000042302/1 від 14.02.03р. склала 175915,04грн. та перевищує
встановлений законодавством великий розмір шкоди.
Проте, висновки податкового-повідомлення-рішення, акту перевірки
та касаційної скарги не містять жодних доказів, що позивачем
допущено порушення, встановлене підпунктом 17.1.6. ст. 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.09.2003р. є законною та обґрунтованою і підстав для її
скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Євпаторійської об’єднаної державної податкової
інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову від 22.09.2003р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-20/7518-2003 Господарського
суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.