ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
05.02.2004 Справа N 1/2/310
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Запоріжжя
на постанову від 02.04.2003р.
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/2/310 Господарського суду Запорізької
області
за позовом ТОВ “Науково виробничого об’єднання
Динаміка Ко”
до Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Запоріжжя
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – Асютин Е.А. (директор)
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
06.02.2001р. до арбітражного суду Запорізької області звернулось
ТОВ “НВО Динаміка Ко”, с. Долинівське Запорізької області, з
позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової
інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 29.01.2001р.
№ 14-26-25218295.
Рішенням арбітражного суду Запорізької області від 29.03.2001р.
позов задоволене, рішення мотивоване ти, що позивач не є
фактичним землекористувачем земельних ділянок, на які
оскаржуваним рішенням начислено земельний податок, тому вважає
помилковими висновки ДПІ про обов'язок позивача сплатити даний
податок.
Першим заступником голови арбітражного суду Запорізької області
рішення перевірене в порядку нагляду та 27.06.2001р. винесено
постанову про залишення рішення арбітражного суду від
29.03.2001р. по справі № 1\2\310 без змін.
Відповідач,не погодившись з рішенням суду та постановою про
перегляд рішення, подав апеляційну скаргу, в якій просить
рішення суду від 29.03.2001р.та постанову про перевірку рішення
в порядку нагляду від 27.06.2001р. скасувати. Вважає, що позивач
є платником земельного податку, так як відповідно до ст. 30
Земельного Кодексу України при передачі підприємствам та
установам будинків та інших споруджень, разом з цими об'єктами
до них переходить право власності на земельні ділянки, на яких
розміщені будинки, споруди.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.12.2001р. рішення суду від 29.03.2001р. та постанову про
перевірку рішення в порядку нагляду від 27.06.2001р. скасовані,
в позовних вимогах відмовлено.
20.06.2002р. Вищим господарським судом України скасовано
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.12.2001р. та справу передано на новий розгляд.
Постановою від 02.04.2003р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (колегія судів Л.О.Ясир, І.М.Герасименко,
В.В.Прудников) рішення арбітражного суду Запорізької області від
29.03.2001р. залишено без змін.
ДПІ у Ленінському м. Запоріжжя звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову від 02.04.2003р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду з підстав неправильного
застосування ст.ст. 23, 30 Земельного кодексу України та ст. 59
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і залишити в силі постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.12.2001р.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі
м. Запоріжжя проведена позапланова перевірка ТОВ ПВО Динаміка
Ко” з питань правильності нарахування та своєчасності виплати
акцизного збору та податку на додану вартість в період з
01.01.2000р. до 15.01.2001р., податку на землю в період
1998-2000р.р., про що складено акт № 23Д-26/02 від 26,01.2001р.
По результатам перевірки, у зв’язку з ненарахуванням та
невиплатою позивачем земельного податку на земельні ділянки,
розташовані на вул.Істоміна,64-68 в м. Запоріжжі, позивачу
донарахований податок на землю за 1999-2000р.р. у розмірі
12553,46грн.
На основі акту начальником ДПІ У Ленінському районі м. Запоріжжя
прийнято рішення № 14-26-25218295 від 29.01.2001р. про
донарахування 8378,2грн. земельного податку на ділянки,
розташовані на території Ленінського району м. Запоріжжя,
застосовані фінансові санкції у розмірі 100% від суми
невиплаченого податку на землю, нарахована пеня у розмірі
8407,33грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.1997р. між АТ
“Дайнемік” та ТОВ “НВО Динаміка Ко”, був укладений договір на
придбання корпоративних прав № 8, згідно з яким останньому в
якості внеску у статутний фонд для формування цілісного
майнового комплексу АТ “Дайнемік” передані основні фонди,
обладнання, право користування земельними ділянками. Фактична
передача матеріальних цінностей за договором здійснена на
підставі акту приймання-передачі від 04.01.1998р.
Визнаючи недійсним рішення ДПІ про нарахування позивачу
земельного податку, суди першої та апеляційної інстанцій
виходили з того, що ухвалою арбітражного суду Запорізької
області від 27.10.1999, яка підтверджена постановою Вищого
арбітражного суду України від 21.03.2000р. договір № 8 від
10.04.1997р. визнаний недійсним, а податковою інспекцією не
доведено наявність державних актів, які згідно Земельного
Кодексу посвідчують право позивача на постійне користування
земельними ділянками.
Колегія суддів відзначає, що вказані висновки зроблені судом без
всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи як це
вимагає ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно ч. 2 ст. 48 по недійсній угоді кожна зі сторін
зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою.
Проте, господарським судом не досліджено фактичні обставини
справи щодо повернення Акціонерному Товариству “Дайнемік”
будўвель і споруд, розташованих на земельних ділянках.
Згідно ст. 2 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Власники земельних ділянок, та землекористувачі, сплачують
земельний податок.
Посилаючись на відсутність у позивача державних актів, які
посвідчують право постійного користування землею, судом не
встановлено, кому належать земельні ділянки на праві постійного
користування та чи є позивач фактичним користувачем землі, що
має значення для правильного вирішення спору.
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд
зобов'язаний був, як це вимагається ст. 38 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, витребувати від підприємств та організацій
незалежно від їх участі у справі документи і матеріали,
необхідні для вирішення спору.
Наведене свідчить про неповне дослідження господарським судом
обставин справи, що з врахуванням встановлених ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
меж
повноважень касаційної інстанції виключає можливість висновку
стосовно правильності застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
судові рішення, як такі, що постановлені з порушенням частини 1
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий
розгляд господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Запоріжжя задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у
справі від 02.04.2003р. та рішення Арбітражного суду Запорізької
області від 29.03.2001р. у справі № 1/2/310 скасувати.
Справу № 1/2/310 направити на новий розгляд до Господарського
Запорізької області.