Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2004 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши з участю представників:
від сільськогосподарського
товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" - присутні,
касаційну скаргу Ч-ської МДПУ
на рішення від 28.10.2003 р. господарського суду
Н-ської області
у справі № Х1
за позовом сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "ХХХ"
до Ч-ської МДПУ
про зобов'язання списати безнадійний
податковий борг у сумі 430791,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Н-ської області від 28.10.2003 р.
(суддя А.А.А.) позов задоволено та зобов'язано Ч-ську МДПУ списати
з позивача безнадійний податковий борг з прибуткового податку
громадян у сумі 430791,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що право позивача на списання
вказаного податкового боргу, наявність якого підтверджена актом
документальної перевірки № 23-1 від 26.03.2003 р. та додатком до
цього акта, передбачено підпунктом 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
(далі за текстом - Закон України від 21.12.2000 р. №
2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
), оскільки цей борг виник внаслідок
форс-мажорних обставин, а саме: комплексу несприятливих
агрометеорологічних умов, що спричинили загибель
сільськогосподарських культур в 2002-2003 роках.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду
першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в позові,
посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема,
пунктів 1.3, 1.11 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. №
2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, частин 3,4 ст. 12 Декрету Кабінету України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, пункту 1 ст. 4
Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків
( z0016-02 ) (z0016-02)
, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001 р.
№ 103, підпункту 2 ст. 2 Інструкції про порядок ведення органами
державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів
(обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних
цільових фондів ( z0114-94 ) (z0114-94)
, затвердженої наказом ДПА України від
12 травня 1994 р. N 37, зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078 .
Відповідач не реалізував процесуальне право сторони у
господарський справі на участь у судовому засіданні суду
касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення представників позивача на касаційну скаргу,
перевіривши повноту встановлення обставин справи і правильність їх
юридичної оцінки в рішенні суду першої інстанції, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до підпункту "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18
Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
підлягає
списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня,
нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції, що
виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних
обставин).
Згідно підпункту 18.2.3 цього пункту податкові органи здійснюють
щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок
такого списання визначається центральним податковим органом за
узгодженням з Міністерством фінансів України.
Як передбачено пунктом 3.4 Порядку списання безнадійного
податкового боргу платників податків ( z0016-02 ) (z0016-02)
, затвердженого
наказом ДПА України від 14.03.2001 р. №103, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 10 січня 2002р. за N16/6304, під
безнадійним податковим боргом розуміється податковий борг
юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин
непереборної сили (форс-мажорних обставин), тобто не з вини
платників податків, і які неможливо упередити або запобігти своїми
заходами, за умови, що форс-мажорні обставини безпосередньо
вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань.
Факт непереборної сили має бути засвідчений у встановленому чинним
законодавством України порядку.
Судом першої інстанції на підставі оцінки, яка відповідає вимогам
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, висновків Торгово-промислової
палати України від 01.08.2002 р. № 3596/05-4, від 20.05.2003 р. №
4822/05-4, від 12.08.2003 р. № 10645/05-4, протоколів засідання
комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних
ситуацій Н-ської обласної державної адміністрації від 30.07.2002
р. № 12, від 24.04.2003 р. № 10, від 14.07.2003 р. № 18
встановлено, що внаслідок несприятливих погодних умов, що мали
місце в літній період 2001 року, в квітні-травні 2002 року, взимку
2002-2003 року та в травні - липні 2003 року (засуха, несприятливі
агрометеорологічні умови перезимівлі озимих культур), які в
установленому законодавством порядку визнані надзвичайними
ситуаціями природного характеру згідно постанови КМ України "Про
порядок класифікації надзвичайних ситуацій" ( 1099-98-п ) (1099-98-п)
від
15.07.98 р. № 1099 та форс-мажорними обставинами відповідно до
пункту 18.2 ст. 18 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
, сталася загибель посівів зернових культур на
земельних ділянках позивача.
Прямі збитки позивача від вказаних форс-мажорних обставин склали
3 204 651,00 грн.
Відповідно до акту про результати комплексної документальної
перевірки СТОВ "ХХХ" від 26.03.2003 р. № 23-1, додатку та довідки
від 19.03.2003 р. до нього у позивача станом на 01.01.2003 р.
утворився податковий борг з нарахованого і утриманого з виплачених
доходів прибуткового податку з громадян у сумі 430.791,94 грн., на
який контролюючим органом була нарахована пеня у сумі 36935,99
грн. Щодо сум виплачених громадянам доходів і утриманих з них
податків позивач надіслав до податкового органу довідки форми
№ 8 ДР ( z0026-98 ) (z0026-98)
та форми № 2.
Рішенням заступника начальника Ч-ської МДПІ від 29.05.2003 р. № 6
з позивача на підставі пункту 18.2 ст. 18 Закону України від
21.12.2000 р. №2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
списаний податковий борг з
ПДВ, фіксованого сільськогосподарського податку, прибуткового
податку з громадян у сумі 1415,22 грн. (донарахованого згідно акту
від 26.03.2003 р.), а також пеня, в тому числі, нарахована в сумі
36990, 42 грн. на податковий борг з прибуткового податку з
громадян.
На підставі зазначених встановлених фактичних обставин справи суд
першої інстанції дійшов до правомірного висновку про наявність
безпосереднього причинного зв'язку між форс-мажорними обставинами,
засвідченими у встановленому законодавством порядку, і несплатою
позивачем спірної суми податкових зобов'язань та про право
позивача на списання виниклого внаслідок таких обставин
податкового боргу як безнадійного.
Доводи касаційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції
норм матеріального права по суті зводяться до безпідставного
звуження поняття "податкового боргу", на списання якого платник
має право відповідно до пункту 18.2 ст. 18 Закону України від
21.12.2000 р. № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
. Обмеження такого права
платника лише видами податків і зборів (обов'язкових платежів),
які підлягають обліку в картках особового рахунку платника
відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної
податкової служби оперативного обліку податків і зборів
(обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних
цільових фондів ( z0114-94 ) (z0114-94)
, суперечить пункту 18.2 ст. 18 Закону
України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, який не містить
будь-якого застереження щодо видів податків і зборів (обов'язкових
платежів), за податковими зобов'язаннями з яких виник податковий
борг, визнаний безнадійним.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ч-ської МДПУ залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Н-ської області від 28.10.2003 р. - без змін.