ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2004 Справа N Н12/19
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши у Державного підприємства обслуговування
відкритому судовому повітряного руху України в особі
засіданні касаційну Дніпропетровського регіонального
скаргу структурного підрозділу,
м. Дніпропетровськ
на постанову від 18.09.2003
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № Н12/19
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“АС”, м. Дніпропетровськ
до Державного підприємства обслуговування
повітряного руху України “У” в особі
Дніпропетровського регіонального
структурного підрозділу,
м. Дніпропетровськ
про усунення перешкод у користуванні орендним приміщенням і
звільнення приміщення
в засіданні взяли участь представники:
позивача не з’явилися
відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
13.03.03 задоволено позов ТОВ “АС” до державного підприємства
обслуговування повітряного руху України “У” в особі
Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу про
усунення перешкод у користуванні орендним приміщенням і
звільнення приміщення.
Постановою Дніпропетровської апеляційного господарського суду
від 18.09.03 рішення господарського суду від 13.04.03 залишено
без змін.
Задовольняючи позов, місцевий та апеляційний господарський суд
виходили з того, що відносини між сторонами регулюються
договором суборенди від 23.03.01 за № 51 зі строком дії до
31.12.02, який продовжений не був.
Згідно п. 8.1 договору про суборенду договір може бути
пролонгований за згодою сторін. Доказів про надання згоди на
продовження дії договору на наступний термін відповідач не
надав, як і доказів правомірного користування займаними
приміщеннями.
Оскаржуючи ухвалені у справі рішення, скаржник просить їх
скасувати і винести нове рішення, яким відмовити ТОВ “АС” у
задоволенні позову, посилаючись на те, що судами не було
враховано рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 16.09.03 у справі № Д12/47, яким договір оренди майна за
№ 157 від 20.03.2002 укладений між ТОВ “АС” та АК “Д” визнано
недійсним.
Скаржник наводить доводи, за якими, на його думку, договір
оренди майна за № 157 від 20.03.2002 суперечить чинному
законодавству, а тому є недійсним.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між ТОВ “АС” та ВАТ “Д” 14.03.01 укладений договір оренди
будівлі готелю “А”.
Між сторонами спору 23.04.01 укладений договір суборенди зі
строком дії до 31.12.02.
До закінчення терміну дії договору, а саме: 28.11.02
орендодавець повідомив суборендаря про закінчення дії договору з
01.01.03.
Згідно з умовами договору суборенди від 14.03.01 продовження дії
договору можливе лише за згодою сторін. Доказів про те, що така
згода між сторонами була досягнута суборендар суду не подав.
Доводи скаржника, що стосуються договору оренди, укладеного ТОВ
SАС” та ВАТ “Д” за № 157 від 20.03.02, є неспроможними і до
уваги не приймаються, оскільки не стосуються предмету даного
спору.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що
грунтується на матеріалах справи та чинному законодавству і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.03
у справі № Н12/19 – без змін.