ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2004 Справа N 37/29
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 14.10.03
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ТОВ "ХХХ", м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Дніпропетровська
про визнання недійсним акту перевірки, рішення
та податкових повідомлень ДПІ
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А.,
від відповідача: Б.Б.Б., В.В.В.;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 07.08.03 господарського суду Дніпропетровської
області позовні вимоги задоволено частково. Податкові повідомлення
ДПІ у Н-ському районі м. Дніпропетровська від 10.01.03 за №
0000012307/0 та №0000032307/3 від 07.05.03 визнано недійсними. В
частині позову щодо рішення від 13.02.03 за № 3305/10/23717 та
акту перевірки від 17.12.02 провадження у справі припинено.
Постановою від 14.10.03 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення від 07.08.03 господарського суду
Дніпропетровської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що припинення зобов'язання
зарахуванням зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному
законодавству України, оскільки ст. 1 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає
зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни
виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90
календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної
вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі
експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з
моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує
виконання робіт, надання послуг, не передбачає неприпустимість
припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом
зарахування зустрічної однорідної вимоги.
У цивільно-правових відносинах допускається припинення зобов'язань
шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги відповідно до ст.
217 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна податкова інспекція
у Н-ському районі м. Дніпропетровська звернулась у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми
матеріального права, а саме ст. 218 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України за № 15-93
від 19.02.93 "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, в частині того, що
вказаними нормами не передбачено здійснення взаєморозрахунків за
зовнішньоекономічними контрактами.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів
(контрактів) відповідно до цього та інших законів України крім
тих, які прямо та у виключній формі заборонені Законами України.
Статтею 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за
зовнішньоекономічними операціями, що не суперечать інтересам
України та відповідають міжнародним правилам.
Як встановлено господарським судом, 02.06.97 між фірмою "SSS" та
ТОВ "XXX" укладений контракт № 4/с на поставку дроту та
металовиробів згідно зі специфікаціями. Відповідно до вантажно
митних декларацій №№ 601002, 601003 від 06.08.01 ТОВ "XXX"
отримало товар на загальну суму 330013, 23 дол. США.,
заборгованість становила 90 079, 23 дол. США.
Погашення заборгованості за наведеним контрактом проведено
позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які
виникли за контрактами № 18/1 від 22.06.99 та № 210239 від
05.07.01 з цією ж фірмою на загальну суму 90 079, 23 дол. США.
Відносини позивача з нерезидентом засновані на взаємній угоді між
ними, а тому вони є цивільно-правовими. В цих відносинах
допускається припинення зобов'язань шляхом зарахування однорідних
вимог, тому господарські суди законно і обґрунтовано застосували
ст. 217 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою передбачено,
що зобов'язання припиняються з урахуванням зустрічної однорідної
вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи
визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви
однієї сторони.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 07.08.03 господарського суду Дніпропетровської області
та постанову від 14.10.03 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду зі справи № 37/29 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко