ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2004 Справа N 30/112-03-4472
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий,
судді
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
"Торговий дім "Г", м. Севастополь (далі - ЗАТ "Торговий дім "Г")
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.11.03
зі справи № 30/112-03-4472
за позовом ЗАТ "Торговий дім "Г"
до Українського наукового центру екології моря, м. Одеса,
та Міністерства екології та природних ресурсів України, м. Київ,
про стягнення збитків у сумі 292 869,73 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача:
відповідача:
Представники Українського наукового центру екології моря в судове
засідання не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2003,
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 17.11.03, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судових інстанцій по суті спору мотивовано відсутністю
вини відповідачів у заподіянні шкоди, оскільки зупинка в
експлуатації зафрахтованого позивачем судна сталася не у зв'язку з
їх діями, а через виконання вказівок Чорноморського прикордонного
наряду відповідно до припису прокуратури Одеської області.
У касаційній скарзі від 04.12.03 № 650 ЗАТ "Торговий дім "Г"
просить Вищий господарський суд України зазначені рішення та
постанову судових інстанцій у справі скасувати, прийняти нове
рішення, яким задовольнити позов. Скаргу мотивовано тим, що суд
апеляційної інстанції оцінив подані сторонами докази з порушенням
норм процесуального права і у зв'язку з цим дійшов неправильного
висновку про те, що зупинка в експлуатації зафрахтованого
позивачем судна сталася через виконання вказівок Чорноморського
прикордонного наряду відповідно до припису прокуратури Одеської
області.
У відзиві на касаційну скаргу Український науковий центр екології
моря від 21.01.2004 № 13/9-09 просить: в задоволенні касаційної
скарги ЗАТ "Торговий дім "Г" відмовити, рішення господарського
суду Одеської області від 12.09.2003 залишити без змін. Відзив
мотивовано тим, що відповідно до статей 125, 130 Кримінального
процесуального кодексу України ( 1002-05 ) (1002-05)
прокуратурою Одеської
області було прийнято постанову щодо застосування відповідних
заходів на виконання вимог органу державного управління на
збереження державного майна та уникнення заподіяння матеріальних
збитків державі.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги. Представники Українського наукового центру
екології моря в судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд дійшов висновку про
наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за умовами укладеного сторонами договору від 29.10.1999 № 20/99
про умови фрахту т/х "М" (у подальшому перейменоване на т/х "С")
Український науковий центр екології моря зобов'язався за
обумовлену плату (фрахт) надати ЗАТ "Торговий дім "Г" судно для
перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного
мореплавства на умовах бербоут-чартер з терміном дії до
31.12.2009;
- наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від
27.08.2002 № 329, виданим на виконання доручення
Віцепрем'єр-міністра України від 22.08.2002, Українському
науковому центру екології моря було дано припис негайно заборонити
вихід із портів України належних йому суден, повернути їх до місця
приписки та вжити заходів до розірвання усіх наявних угод про
оренду цих суден;
- на виконання зазначеного наказу Український науковий центр
екології моря як судновласник листом від 28.08.2002 № 144/06
заборонив ЗАТ "Торговий дім "Г" вихід у рейси зафрахтованих ним
суден і запропонував розірвати договір від 29.10.1999 № 20/99 про
умови фрахту т/х "М", однак ЗАТ "Торговий дім "Г", вважаючи дії
судновласника неправомірними, продовжував експлуатацію
зафрахтованого судна;
- Український науковий центр екології моря як судновласник листом
від 23.12.2002 № 239/05 просив Державний департамент морського та
річкового флоту України попередити капітанів портів і начальника
Дніпро-Бугського регіонального підприємства Держводоінспекції
України про заборону виходу з портів належних йому судів, але й
після цього фрахтувальником було продовжено експлуатацію судна;
- зафрахтоване судно "С" було зупинено 19.12.2002 Чорноморським
прикордонним нарядом у зв'язку з вказівками прокуратури міста
Одеси.
Визначальними питаннями спору з цієї справи є з'ясування причин
зупинки в експлуатації зафрахтованого позивачем судна і виникнення
у нього в зв'язку з цим збитків.
Скаржник вважає, що судові інстанції дійшли помилкового висновку
про причину зупинки в експлуатації зафрахтованого позивачем судна,
оскільки ними не взято до уваги подані позивачем документи (накази
капітана Севастопольського морського торгового порту, записи
судових журналів т/х "С"), що свідчать, на думку позивача, про
дійсну причину зупинки в експлуатації цього судна.
Відповідно до вимог статей 111-5 та 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права перевіряти ці документи і
встановлювати обставини справи. Згідно з частиною другою статті
111-5 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що зафрахтоване судно
"С" було зупинено 19.12.2002 Чорноморським прикордонним нарядом у
зв'язку з вказівками прокуратури міста Одеси. Судові інстанції на
підтвердження цих фактичних даних посилаються лише на матеріали
справи; у судових рішеннях не зазначено: за допомогою яких засобів
доказування і доказів встановлено викладену обставину справи. Отже
судами не перевірено достатність і достовірність доказів на
підтвердження викладених даних про зупинку прикордонним нарядом
зафрахтованого судна, що є порушенням правил статті 43 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
про оцінку доказів. У зв'язку з цим висновок судових
інстанцій про встановлення причини зупинки в експлуатації
зафрахтованого судна не можна вважати належно обгрунтованим. Лише
з'ясування дійсної причини зупинки в експлуатації зафрахтованого
позивачем судна дозволить встановити наявність чи відсутність вини
відповідачів у виникненні збитків, викликаних цією зупинкою.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку з неповним встановленням обставин справи рішення судових
інстанцій по суті спору підлягають скасуванню, а справа - передачі
на новий розгляд до суду першої інстанції. У новому розгляді
справи суд першої інстанції має визначити та перевірити усі
документи про причину зупинки в експлуатації зафрахтованого
позивачем судна та дати викладеним у цих документах відомостям
належну правову оцінку.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Торговий
дім "Г" зі справи № 30/112-03-4472 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2003 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.03
з цієї справи скасувати.
3. Справу № 30/112-03-4472 передати на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.