ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2004 Справа N 26/17а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 04.09.03
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ЗАТ "ХХХ", м. Н-ськ
до ДПІ у м. Н-ську
про визнання недійсними податкових повідомлень-
рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 18.04.03 господарського суду Донецької області
позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсними податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Н-ську від 20.08.02 №
457/23-1/13521769/9298 у частині нарахування ПДВ у сумі 8333, 33
грн. та штрафних санкцій у сумі 833, 33 грн. і податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Н-ську № 0000721740/1
№458/17/13521769/9299 від 20.08.02.
У задоволенні позову про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення ДПІ у м. Н-ську від 20.08.02 №
457/23-1/13521769/9298 в частині нарахування ПДВ у сумі 2658, 90
грн. та штрафних санкцій у сумі 1914, 75 грн. відмовлено.
Постановою від 04.09.03 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 18.04.03 господарського суду Донецької області
частково скасовано. Абзац другий резолютивної частини рішення
викладений у редакції: "Визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Н-ську від 20.08.02 № 0000721740/1 №
457/23-1/13521769/9298 у частині нарахування ПДВ у сумі 8333, 33
грн. та штрафних санкцій у сумі 833, 33 грн.
У задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у м. Н-ську від 20.08.02 №0000721740/1
№458/17/13521769/9299 відмовити". В іншій частині рішення залишено
без змін.
Постанова мотивована тим, що відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у
разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких
не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не
підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким
придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до
складу податкового кредиту не включаються.
Пунктом 5.3. ст. 5 даного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлений
вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових
витрат. Витрати, здійснені позивачем, до цього переліку не
входять.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду Державна податкова інспекція у м. Н-ську
звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою
і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми
матеріального права, а саме п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки
витрати фінансувало Державне управління екологічної безпеки,
надавши кошти, тому вони не є власними витратами заводу. Порушений
також підпункт 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, так як витрати на придбання основних фондів взагалі
не відносяться до складу валових витрат.
Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник податків
придбає товари, вартість яких не відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що
сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок
відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом встановлено, що позивач отримав від Управління
екологічної безпеки Донецької області 56200 грн. за роботи по
проведенню переробки полімерних відходів, що підтверджено копією
платіжного доручення від 27.12.00.
Позивачем 25.12.00 з ВАТ "YYY" була укладена угода за № 105 на
закупку механізованого комплексу обладнання. Оплата здійснена з
рахунку позивача, обладнання придбавалось для виробничих потреб.
Позивачу виписана податкова накладна від 29.01.01 №5.
Пунктом 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість, яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фонд нематеріальних активів, що
підлягають амортизації.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат
зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку з
оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку
(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці.
Пунктом 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлений вичерпний перелік витрат,
які не включаються до складу валових витрат. Витрати, здійснені
позивачем, до цього переліку не входять.
Отже, витрати позивача з придбання обладнання для переробки
відходів термопластів відносяться до складу валових витрат.
Статтею 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлений порядок нарахування амортизаційних
відрахувань. Підпунктом 8.1.1 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що під
терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів
принагідно розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання,
виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку
платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань,
встановлених цією статтею.
Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
амортизації підлягають витрати
на:
придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного
виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної
худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних
насаджень до початку плодоношення;
самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих
потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам,
які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та
інших видів поліпшення основних фондів;
капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме:
іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні
поліпшення землі.
Таким чином, господарський суд правомірно дійшов висновку, що
обладнання яке придбав позивач, підлягало амортизації.
Стосовно донарахування прибуткового податку з громадян, то
відповідно до п. 17.1.9 ст.17 Закону України "Про порядок
погашення платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі коли платник податків
здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати
податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до
законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою
передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник
податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання
з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що
прибутковий податок із сум, виплачених громадянам, не утримувався
відповідно до пп. "у" п.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Відповідно до вказаного підпункту ( 13-92 ) (13-92)
в редакції чинній у
2001 році, до сукупного оподаткованого доходу одержаного
громадянами в період за який здійснювалося оподаткування не
включались суми отримання громадянами за здану ними вторинну
сировину (макулатуру та ганчір'я).
Перелік наведений у підпункті "у" п. 1 ст. 5 вищевказаного Декрету
( 13-92 ) (13-92)
є вичерпним. Полімери до вторинної сировини віднесені
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо відходів" ( 3073-14 ) (3073-14)
від 07.03.02, яким внесені
зміни до п.п "у" п. 1ст. 5 вищевказаного Закону ( 13-92 ) (13-92)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Донецьким
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 04.09.03 Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 26/17а залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко